Скорпіон
З давніх-давен вважався уособленням зла і підступності. Розповідали навіть, що скорпіони ніколи не вмирають природною смертю, а кінчають життя самогубством, щоб відродитися в своєму потомстві. У цьому є велика частка правди. Дійсно, якщо скорпіона, наприклад, оточити вогнем, то він, не чекаючи смерті, робить замах на самогубство. Що стосується самовідданої смерті заради потомства, то щодо самки скорпіона це, до певної міри, справедливо: мати народжує дитинчат живими і після цього довго виношує їх на собі доти, доки вони зовсім не змужніють і не зможуть жити самостійно, але сама при цьому так виснажується, що вмирає.
Скорпіони — найпримітивніші представники павукоподібних і перші членистоногі, що пристосувалися до життя на суші. Відомо близько 800 видів, поширених в основному в тропіках. Більшість веде потайний нічний спосіб життя. Довжина тіла звичайно 3—10 см, викопні види досягали 90 см. Овальна передня частина тіла має 8 ходильних ніг, педи-пальпи, озброєні клішнями, і щелепи, а рухоме черевце закінчується жалом. Отрута більшості скорпіонів у людини спричиняє лише подразнення, хоча деякі види, особливо Androctonus australis із Сахари, мають досить сильну отруту, смертельну і для людини. Звичайно отрута використовується для вбивання комах, яких він збирається з їсти.
Польовий скорпіон (Buthus accitanus) поширений у всій південній частині Європи, а також трапляється і в інших Середземноморських країнах. Тулуб його складається з головогрудей, дещо звужених спереду, і 7-член-ного черевця, яке переходить у довгий членистий (6 членів) хвіст. Останній хвостовий суглоб утворює гостру отрутоносну ость, якою скорпіон жалить. На нижній щелепі замість щупалець є довгі, дуже міцні клішні, хоча основні їхні членики і функціонують як щелепи. З другої пари щелеп утворюється передня пара ніг, які, як і інші три пари, озброєні на кінці двома маленькими кігтиками.
Усі скорпіони ведуть дуже схожий спосіб життя. Живуть звичайно під камінням або в розколинах, у гнилому дереві, в щілинах стін будинків, звідки заповзають і в самі житла. Отруйність скорпіона і небезпечність його для людини не підлягає сумніву, хоча і дуже перебільшена народними чутками, а також багатьма дослідниками і письменниками.
Зверху на головогрудях розташовані очі.
Кожний членик всього тулуба прикритий зверху і знизу особливим роговим щитком, вони з’єднуються між собою на суглобах еластичною шкірястою перетинкою. Забарвлення буває різноманітне: від блідо-жовтого до бурого і навіть чорного кольору.
Справжні скорпіони розрізняються між собою довжиною і формою клішень, товщиною і довжиною хвоста, забарвленням тіла, кількістю очей і багатьма іншими ознаками, так що розрізняють до 700 їх видів, які групуються в декілька десятків родів.
Удень скорпіони ховаються і рідко потрапляють на очі, але з настанням ночі виповзають зі своїх сховків і починають відшукувати собі здобич, комах і павуків.
Як і в змій, більш отруйні скорпіони живуть у тепліших місцевостях.