Верблюдячі, родина Camelidae

Належить до роду Мозоленогі (Туlоpoda). Характерні ознаки: мозолясті підошви, відсутність рогів і недорозвинених пальців, роздвоєна верхня губа і певні особливості зубної системи. Будова зубів є відмітною ознакою верблюдів, що відділяє їх від жуйних. Вони мають два різці у верхній щелепі, тоді як у нижній їх аж шість. Копита дуже малі і схожі на тупі кігті на мозолястих підошвах. Шлунок складається лише з трьох відділів, оскільки «книжку», через невеликі розміри, можна вважати частиною сичуга.

Верблюди — дуже великі тварини з довгою шиєю, видовженою головою, тулубом, підтягнутим в паху, і з кудлатим, майже шерстистим хутром; шийні хребці надзвичайно довгі і майже без відростків, ребра широкі, кістки кінцівок дуже товсті.

Батьківщина цих тварин — Північна Африка, Центральна Азія і Південно-Західна Америка. У Старому Світі майже всі види, що належать до цього роду, одомашнено, а в Америці їх приручено небагато, де вони мешкають на високих горах, підіймаючись угору до 4000 м над рівнем моря. Поживою їм служать злаки, трави, листя дерев, гілки, реп’яхи і колючі рослини. Верблюди надзвичайно витривалі і можуть довго голодувати і обходитися без води. Ходять інохіддю, бігають, хоча й дуже швидко, але перевалюючись, і, мабуть, дуже неповороткі. У самки народжується тільки одне дитинча.

Верблюди мають значні розміри, один або два горби на спині, і на один кутній зуб більше, ніж у лам.

Існує два види верблюдів, з яких одні населяють переважно Африку, інші ж — Азію; перші називаються дромадерами, другі — двогорбими верблюдами.