Омелюх звичайний (Bombycilla garrulus)
Належить до родини Омелюхові. Оперення червонувато-сірого кольору, яке на верхній частині тіла звичайно темніше, ніж на нижній, де воно переходить у сірувато-білий колір. Лоб і гузка червонувато-бурі. Горло, вуздечка і смужка над оком чорні; великі махові пера сірувато-чорні, на кінці зовнішньої частини опахала зі світлими золотисто-жовтими цяточками, а на внутрішній частині опахала з білою облямівкою; малі махові пера закінчуються широкими роговими або пергаментоподібними кінчиками червоного кольору. Рульові пера чорнуваті, на кінці золотисто-жовті; їхні кінчики забарвлені так само, як і малі махові пера. У самки кольори не такі яскраві і рогові пластинки менш розвинені. Пташенята темно-сірі, багато пер зі світлою облямівкою; лоб, смуги від очей до потилиці, смужка уздовж блідо-жовтого горла і нижня частина надхвістя білі. Нижні покривні пера хвоста брудного іржаво-червоного кольору. Довжина тіла 20 см, розмах крил 35, довжина крила 12, довжина хвоста 6 см.
Омелюх поширений на півночі Європи, в Азії й Америці. Великі соснові або соснові упереміш з березою ліси на півночі нашого материка можна вважати його справжньою батьківщиною. Він залишає їх тільки тоді, коли під глибоким снігом не може знайти собі поживи. Власне кажучи, його слід вважати кочовим птахом, який взимку перелітає з місця на місце в межах досить обмеженої території. Під час свого перебування в південніших місцевостях омелюхи завжди об’єднуються в зграї.
До інших птахів омелюх ставиться миролюбно, навіть байдуже або зовсім не звертає на них уваги. На землю спускається тільки тоді, коли хоче пити. По землі стрибає дуже незграбно, надовго внизу ніколи не залишається. По гілках же, навпаки, лазить вільно, то вгору, то вниз, коли хоче їсти. Під час польоту омелюх описує великі дугоподібні лінії, літає легко, красиво і порівняно швидко, махаючи навперемінно обома крилами.
Крик омелюха — дивне шипіння. Самки видають його рідше. Вони «виспівують» свої пісні протягом майже всього року, а взимку вітають своїм «співом» кожний промінь сонця.
Їхні гнізда знаходяться на соснах, не дуже високо над землею і надзвичайно майстерно приховані в гілках; у червні місяці самка кладе в гніздо 5 яєць і насиджує їх.
На батьківщині протягом літа основною поживою омелюха є комарі, але взимку він повинен задовольнятися іншою поживою, переважно ягодами. На комах він полює так само, як і мухоловки, ягоди зриває з кущів повільно і збирає їх іноді на землі.