Гібон чорнорукий, або швидкий (Hylobates agilis)
Живе разом з ларом (див. Гібон білорукий) на півострові Малакка. Має голе блакитно-чорне обличчя (у самки воно з бурим відтінком) і довге густе хутро, колір якого на голові, череві і з внутрішнього боку кінцівок чорний, над плечима і до шиї поступово стає світлішим, а в паху переходить в блідо-бурий, тоді як задня частина до колін забарвлена в суміш білого і червонуватого кольору. Кінцівки темно-бурі. Самка світліша, борода на щоках у неї не така довга, як у самця, хоча все ще досить велика, так що голова більша завширшки; дитинчата одноколірні — жовтувато-білі.
З неймовірною швидкістю і упевненістю видирається швидкий гібон на бамбуковий стовбур, верхівку дерева або гілку, розгойдується на ній кілька разів вгору і вниз або вперед і назад і потім стрибає, використовуючи пружність гілки, яка гойдається. Він пролітає, ніби стріла або птах, що похило спускається, відстань 12—13 метрів кілька разів підряд. Можна припустити, що усвідомлення свого недосяжного для інших тварин мистецтва приносить йому велике задоволення. Він стрибає через перешкоди, які легко міг би обійти, змінює під час стрибка напрям і повисає на першій вподобаній гілці, наче акробат, перекидається і гойдається на ній, швидко підіймається, розгойдується вгору і вниз і знову стрибає. Здається, що він може літати, не маючи крил. Навіщо такій обдарованій істоті земля? Гібон спускається вниз лише для того, щоб напитися, і, утамувавши спрагу, він знову повертається в своє повітряне царство. Тут він удома; тут він насолоджується спокоєм, безпекою; тут він може нехтувати ворогами або тікати від них; тут він може жити і насолоджуватися своїми легкими рухами.
