Журавлині (Gruidae)
Тіло їх доволі довге, майже циліндричне і сильне; шия довга і тонка; голова невелика; дзьоб досить сильний, прямий, дещо стулений з боків, м’який при основі і твердий на кінці; ноги дуже довгі й сильні, з чотирма пальцями, з яких задній розташований дуже високо, а зовнішній і середній передні пальці з’єднані товстою перетинкою; кігті короткі, з тупими кінцями; крила великі, довгі і серпоподібно зігнуті; хвіст досить короткий і складається з 12 пір’їн. Оперення густе й жорстке, на голові та шиї є голі місця або оздоблювальне пір’я. Обидві статі мало відрізняються за забарвленням, але бувають різного розміру.
Журавлі — птахи, що гніздяться на землі, зовні виглядають швидше як чаплі, але належать до пастушків і дрохв. Утворюють родину Gruidae (приблизно з 14 видів), Ті представників можна знайти майже у всіх частинах світу; вона включає журавля-красавку (Anthropoides virgo), журавля Стенлі (Tetrapteryx paradisea), та ін. Найбільші досягають заввишки 1,5 м; усі вони мають довгі ноги і шию, але короткий дзьоб.
Місцеперебуванням журавлів є великі болота, особливо такі, що межують з обробленими полями. Голос вони мають гучний і пронизливий, їхню поживу складають комахи, черв’яки, дрібні риби і земноводні, але, очевидно, тварини для них є тільки ласощами, оскільки основним їхнім кормом є різноманітне насіння, бруньки, корінці та бульби. Гніздо влаштовують у низовинних місцевостях; кладка складається з двох яєць, усіяних на зеленому тлі бурими плямами. Насиджують яйця по черзі обоє батьків. Журавлі — птахи перелітні і здійснюють далекий переліт у тропічні країни майже без перерви вдень і вночі.
Журавель сірий (Grus grus) є у Європі представником своєї родини; оперення його попелясто-сірого кольору; зона поширення простягається від тундри Півночі до Центральної Європи та від Скандинавії до Східного Сибіру. У Східній Азії до нього приєднується журавель білий (Grus leucogeranus), абсолютно білий, за винятком червоної голови і чорних рульових пер.
Красавка (журавель-красавка) — птах родини Журавлі. Довжина близько 90 см. На голові ростуть пучки білого пір'я. Мешкає в сухих степах і напівпустелях Євразії та північно-західній частині Африки. Рідкісний птах, охороняється.
Перед осіннім перельотом сірі журавлі збираються у відомих місцевостях, звідки з гучними криками знімаються разом і летять безупинно вдень і вночі, поки не досягнуть місця зимівлі. Вони летять високо в повітрі, суворо зберігаючи клиноподібний стрій, і тримаються рік у рік відомого шляху. Прибувши на місце, відшукують відповідний острів, ще не зайнятий іншою зграєю, що прилетіла раніше. Увесь час перебування на чужині вони тримаються великими зграями, іноді приймають до свого товариства споріднені види. Зграями ж вирушають і в дорогу додому і, прилетівши на батьківщину, розбиваються на пари, які розселяються по місцях, підхожих для гніздування.
Коли болота затягнуться зеленню і на навколишніх чагарниках з’явиться листя, журавлі починають гніздування. На острівець або підвищення вони зносять до купи сухий хмиз, листя очерету, соломинки, траву, і в заглиблену середню частину цієї купки самка кладе два великих яйця; обоє батьків по черзі насиджують їх і захищають гніздо від нападів ворогів. Журавлі вміють чудово приховувати від стороннього ока місцезнаходження свого гнізда.
Представник того самого роду в Африці павиний, або вінценосний, журавель (Balearica pavonina), характерною відмінністю якого є оксамитовий чубок на тім’ї та красиве щетинисте утворення на потилиці; панівний колір — чорний із блакитнуватим вилиском.