Їжак звичайний, або європейський (Erinaceus europaeus)
Весь його тулуб дуже стиснутий, товстий і короткий; рильце загострене, ротова щілина велика; вуха широкі; чорні очі малі. Шерсть на шиї і череві світло-руда, жовтувато-сіра або біло-сіра; голки жовтуваті, в середині і на кінцях темно-бурі; по їхній поверхні прорізуються 24—25 тонких поздовжніх борозенок, між якими підносяться опуклі крайки. Внутрішня частина голки являє собою канал, наповнений великими клітинами. Довжина тіла тварини досягає 25—30 см, хвіст — 2,5 см; висота в зашийку приблизно 12—15 см. Самка відрізняється від самця меншими розмірами і гострішою мордою, причому тулуб її товщий, ніж у самця, і забарвлення волосся сірувате; крім того, лоб самки не так низько усаджений голками, через що голова її здається дещо довшою.
Пожива їжака головним чином складається з комах, тому його можна зарахувати до корисних тварин. Але така малопоживна їжа не цілком задовольняє його. Жоден із маленьких ссавців або птахів не застрахований від його нападів. Окрім безлічі коників, цвіркунів, тарганів, травневих і гнойових жуків, інших різноманітних жуків і їхніх личинок, їжак пожирає дощових черв’яків, слимаків, лісових або польових мишей, маленьких птахів і навіть пташенят великих видів. Набагато важливіші за ці хижацькі набіги бувають бої їжака зі зміями.
Поширений їжак по всій Європі, за винятком найхолодніших країн, а також на великій частині Північної Азії: його знаходять в Сирії, в Західному і Південно-Східному Сибіру. В європейських Альпах він трапляється до поясу гірської сосни, а поодинці — іноді на висотах до 2000 метрів над рівнем моря; на Кавказі підіймається ще на 1000 метрів вище, їжак живе як на низьких рівнинах, так і в гористих місцевостях, в лісах, на лугах, полях, у садках, поширений по всій Німеччині, хоча, втім, у невеликій кількості. Набагато численніший він у Росії, де його, мабуть, особливо щадять не тільки люди, але і його найголовніші вороги з царства тварин — лисиця і пугач, яким тут достатньо іншої їжі, тому їжаку вони можуть дати спокій. Листяний ліс із густим чагарником або дуплисті дерева, що підгнили в корінні, живоплоти в садках, купи гною або хмизу, діри в стінах, тобто всі місця, що можуть надати йому притулок, привертають його увагу, і можна цілком певно розраховувати знайти тут їжака з року в рік.
Шлюбний сезон триває до початку вересня, і в регіонах із м'яким кліматом їжачиха встигає виростити два виводки за рік.
Тварини будують зручне житло під густими чагарниками, під купами хмизу або в тернах. Це досить просторе кубло, влаштоване з листя, соломи і сіна; воно закладається де-небудь в ямі або під густими гілками. Якщо ж готової ями не знайдеться, то їжак сам викопує нору і вистилає її. Така нора не перевищує 30 см завглибшки і має два виходи, з яких один обернутий звичайно на південь, а другий — на північ.
Під час спокійного руху колюче вбрання тварини має красивий вигляд, тому що тисячі голок укладені в певному порядку у вигляді черепиці; але, як тільки їжак згортається в клубок, голки підіймаються, настовбурчуються в усі боки і перетворюють його на страшну колючу кулю.
Час спаровування їжака триває з кінця березня до початку червня. В цей період, перебуваючи разом зі своєю самкою, їжак дуже збуджений; він не тільки грається з нею, але й постійно видає звуки, які можна чути від нього виключно під час сильного хвилювання. Глухе бурчання, хрипке вищання, звучне клацання, потім дуже часто повторюваний звук, що нагадує пихтіння віддаленого локомотива, служать виразниками хорошого настрою їжака, тоді як своєрідна трель, схожа на барабанний бій, на зразок тих звуків, які видає борсук, виражає поганий настрій, злість або переляк. Всі ці звуки чуються переважно під час спаровування, тому що їжаку теж потрібно якось привернути до себе самку. Непрохані суперники завжди готові проникнути в його володіння, особливо якщо мила не дотримується суворих правил вірності.
Через сім тижнів після спаровування самка народжує 3—6, в окремих випадках 8 сліпих дитинчат у влаштованому спеціально для пологів чудовому, просторому і добре висланому кублі, під густою огорожею, купами листя і моху або в житньому полі. Новонароджені їжачки завдовжки близько 6,5 см, спочатку білі і майже зовсім голі, оскільки голки виростають трохи згодом.
Василь Пєсков пише: «їх порятунок від зубів хижака — згорнутися в клубок і завмерти. Живу колючку хіба що пугач здолає. І на дорозі, почувши наближення автомобіля, їжачок згортається. Але тут бідолаху його захист не збереже. Десятки тисяч їжаків гинуть під колесами на дорогах».
Навколо морди у новонароджених їжаків є щетина, решта тіла не вкрита шерстю. Очі і вуха закриті. Вже після перших діб голки виростають на 9 мм; спочатку вони зовсім білі, через місяць молодий їжак набирає такого самого забарвлення, як і дорослі. Тоді він може їсти вже самостійно, хоча все ще продовжує смоктати. Тільки дорослий їжак може згортатися в клубок і натягувати на голову шкіру до морди. Мати завчасно починає носити в кубло дощових черв’яків, слимаків, а також опалі плоди своїм дитинчатам, а згодом бере із собою вечорами на прогулянку і своє потомство. На волі самка набагато ніжніше ставиться до своїх дитинчат, ніж у неволі. В перший рік життя молоді їжаки не здатні до розмноження; але наступного року паруються і живуть спільно зі своїми самками до зими, коли вже кожний окремо влаштовує для себе нору. До осені молоді їжаки виростають настільки, що можуть самостійно знаходити прожиток; ще до настання морозів кожний встигає відростити сите черевце і, подібно до старих їжаків, починає клопотатися про влаштування зимового приміщення.
Зимове лігво зверху має вигляд великої безладної купи, що складається з соломи, сіна, листя і моху, і дуже ретельно вистилається всередині. З настанням першого лютого морозу їжак глибоко заривається в своєму кублі і під час холодів впадає у сплячку. Нечутливість, взагалі властива їжакам, навіть і в період його жвавої діяльності, досягає в цей час свого найвищого ступеня; тільки якщо його дуже розтормошити, він прокинеться на хвилину, похитнеться з одного боку в інший і потім знову вмить засне. Зимівля триває звичайно до березня.
За сприятливих обставин їжак на волі може прожити 8—10 років.