Пугач (Bubo bubo)

Належить до родини Справжні сови. Довжина його 63—77 см, розмах крил — від 150 до 176, довжина крила — 45, хвоста 25—28 см. Дуже рясне і густе оперення поцятковане на верхньому боці темним іржаво-жовтим і чорним кольором, горло жовтувато-біле, нижній бік тіла іржаво-жовтий із чорними поздовжніми смужками; вушні пучки пер чорні з жовтою облямівкою на внутрішньому боці. Дзьоб темний, блакитнувато-сірий, голі ножні щитки світло-блакитнувато-сірі, очі прекрасного золотисто-жовтого кольору, на зовнішньому краї червонуватого. Самка трохи більша. Молоді птахи зазвичай більш жовтуватого кольору. У Північній Азії, а також в Іспанії оперення пугача світліше.

Пугачі — рід птахів ряду Сови. Довжина до 80 см. З боків голови є пучки пер («вушка»). 12 видів, мешкають у Євразії, Північній Африці та Америці.

Зона поширення пугача тягнеться по всій північній частині Старого Світу.

Жодна з сов не зажила такої загальної ненависті, як пугач. Усі денні птахи і навіть деякі сови дратують його, як тільки помітять; але навряд чи вони можуть бути для нього небезпечними.

Мисливське життя пугача починається лише з настанням цілковитої ночі. Полює він на різних хребетних, великих і дрібних; він нападає на зайців, кроликів, глухарів, качок і гусей, ворон і не боїться колючих голок їжака, а миші та щури є тією дичиною, яку він переслідує з найбільшою старанністю.

У березні пугач починає розмноження. Гніздо влаштовується в отворах скель, у заглибленнях у землі, у старих будівлях і на деревах; при нагоді він охоче селиться у старих гніздах, навіть не обтяжуючи себе їх лагодженням. Самка висиджує свої 2—3 яйця, тоді як самець піклується про її прожиток.