Ракоподібні, клас Crustacea
Як і всі членистоногі, у раків тіло поділене на членики; їхня відмінність від інших членистоногих полягає у пристосуванні раків до водного життя, а саме, в зябровому диханні, так що навіть і ті форми, які пристосувалися до життя на землі та дихають повітрям, все ж таки мають дихальні органи, схожі на зябра.
Ракоподібні — клас безхребетних тварин типу Членистоногі. Відомо близько 26 000 видів, які відрізняються від інших членистоногих хітиновим зовнішнім скелетом (екзоскелет) і двома парами вусиків (у комах — одна пара, у павуків їх немає). Тіло розділене на три частини: голову, груди і черевце; кожна з них складається з сегментів, які мають пару кінцівок.
Зовнішніми істотними ознаками раків, за якими легко можна відрізнити їх від інших членистоногих, є кількість ніг, яких у раків завжди буває більш як чотири пари. Шкіра у них просочена хітиновою речовиною, і, крім того, в ній відкладається вапно, так що утворюється суцільний міцний панцир.
Раки — довгожителі серед членистоногих; звичайний річковий рак може прожити років 20, а деякі краби і омари набагато більше; так само яйця раків можуть зберігати здібність до розвитку дуже довго, за деякими даними, навіть декілька сотень років.
Багато раків давно пристосувалися до життя на суші, переповзаючи (постійно або тимчасово) з одного басейну в інший; деякі вміють навіть лазити по деревах і кущах. Більшість раків веде вільний спосіб життя і має відповідні пристосування для добування їжі і для захисту. Але чимало серед них також і паразитних форм, які живуть на рибах, інших раках або на дрібніших водяних тваринах. Твердий панцир вкриває все тіло рака і складається з декількох частин, зчленованих між собою тонкою, еластичною шкіркою. Червонуватий колір панцира є основним для всіх раків, хоча за життя тварини він виявляється і не завжди. Деякі морські раки бувають напівпрозорими, нарешті, є і такі ракоподібні, які можуть міняти своє забарвлення залежно від кольору навколишнього середовища.
Раки переважно живуть довго і протягом усього життя ростуть. У зв’язку з цим линяння в раків розвинене ще більше, ніж в інших суглобистих. У них не тільки міняється твердий панцир, але також сяжки, очі, зябра і навіть травний канал. Перед линянням тверда оболонка злегка розм’якшується, оскільки частина вапна розчиняється. Цей процес проходить дуже хворобливо. Рак стає дуже неспокійним, бігає, потирає ноги одна об одну, потім перекидається навзнак і напружує всі сили, працюючи всіма частинами тіла, щоб розірвати панцир на спині; нарешті тонка шкірка, яка з’єднує грудний панцир із хвостом, тріскається, і тоді панцир починає коробитися, розпадатися; тварина все ще не перестає посилено працювати ногами, і нарешті раку вдається скинути з тулуба свою стару оболонку. Після цього залишається найважча операція — зняти оболонку з ніг, причому нерідко раки втрачають декілька ніг, які відриваються, коли з них спадає панцир. Хвостовий панцир скидається легко і цілком. Утім, не всі раки линяють таким чином; у деяких стара оболонка сходить потроху, шматками, і поновлюється частіше.
Розміри раків бувають різні: трапляються гіганти-краби, розмах клішень яких понад 3 м, а довжина тулуба — близько метра; разом із цим є безліч мікроскопічних форм рачків.
Після линяння новий панцир у рака м’який, але за декілька днів він твердне. Одні раки линяють дуже часто. Так, наприклад, дафнії за 17 днів 8 раз міняли свій зовнішній покрив; звичайний річковий рак упродовж першого року свого життя линяє близько 10 разів, на другий рік — 6 разів, на третій — 4 рази, на п’ятий — двічі, починаючи з 6-го року — по одному разу, а з 15-річного віку, мабуть, зовсім перестає линяти. Самки линяють рідше, ніж самці. Після кожного линяння помітно, що рак виріс.
Частіше раки мають дві пари сяжок, які не завжди служать для дотику, а й для інших цілей. Рот складається з трьох пар щелеп: двох нижніх і однієї верхньої; іноді замість щелеп буває смоктальний хоботок. Крім того, до ротових органів належать ще шість пар спеціальних придатків. Очі в раків бувають і складні, і прості, але у глибоководних і печерних форм очей зовсім немає. Нюх розвинений дуже добре. Органами дотику служать ніжні волоски, якими вкриті сяжки. Органи слуху, поза сумнівом, у ракоподібних є, і чудово, що їх знаходили в різних частинах тіла, як, наприклад, на хвостових пластинках, але найчастіше вони знаходяться на сяжках; проте їхня будова досить груба і недосконала. Раки переважно роздільностатеві, і гермафродитизм спостерігається тільки у паразитних форм.
Розвиток більшості раків відбувається з перетворенням. Розрізняють дві характерні личинкові форми ракоподібних: І стадія, так званий «наупліус», має три пари кінцівок і одне тридольне око; після першого линяння наупліус перетворюється на личинку II стадії з хвостом і двома характерними відростками, одним у вигляді дзьоба, другим у вигляді потиличної ості. У деяких раків після цієї стадії настає третя стадія, або друга, якщо першої не було; ця третя личинкова форма має назву Mytis, з якої, після одного або декількох линянь, виходить вже дорослий рак. Щодо прісноводих раків, то в них переважно не буває таких перетворень.