Крокодил нільський (Crocodylus niloticus)
Належить до родини Справжні Крокодили. Тварина ця описується в Біблії під ім’ям левіафана. Крокодил мешкає в річках усієї Африки, досягаючи величезного розміру, до 10 метрів і навіть більше. Окрім материка Африки нільський крокодил мешкає на Мадагаскарі, на Коморських і Сейшельських островах.
Крокодилів заввишки від 60 до 100 сантиметрів нечасто доводиться бачити у природі. Виявляється, вони ховаються у норах (від надмірної спеки, холодів і від ворогів).
Низькі піщані мілини є улюбленим місцем відпочинку крокодилів; у місцях, де течія річки швидка, крокодили дуже рідко трапляються. У них помічається прихильність до улюбленого місця; у суху пору року вони переселяються до вологіших місцевостей, але потім знову повертаються на колишнє місце. На суходолі крокодил здається дуже незграбним, повільним і неповоротким, хоча при нагоді може рухатися дуже швидко. Один мандрівник розповідає, як він одного разу натрапив на крокодила, який лежав у річищі висохлого потоку, зарившись у листя. Побачивши небезпеку, крокодил кинувся втікати навпростець до річки і біг так швидко, що мандрівник не міг наздогнати його на доброму верховому верблюді. Але у воді крокодил дуже спритний, чудово плаває і пірнає, зі швидкістю стріли розсікаючи воду на будь-якій глибині. Під час плавання він користується не тільки перетинковими задніми ногами, але більше своїм хвостом.
1903 року в Східній Африці убили крокодила завдовжки 1,6 метрів (крім того, у нього не вистачало чверті хвоста). Черево виміряли: в обхваті 4,26 метри. Петиметрові крокодили важать близько тонни.
Із зовнішніх чуттів у крокодила найбільше розвинені слух і зір; нюх, смак і дотик досить слабкі. Вони дуже вміло вибирають собі місце для відпочинку, з таким розрахунком, щоб можна було зручно поспати і погрітися, а у разі небезпеки легко дістатися до води. Вони також чудово запам’ятовують місця, де легко полювати на здобич, тому ховаються поблизу стежин, які ведуть до річки і якими проходять тварини на водопій та ходять жінки по воду. Гострозоро виглядаючи із засідки, вони несподівано кидаються на підстережену здобич і тягнуть її у воду.
«Відомі, проте, залишки скелета, знайденого на Мадагаскарі, що належали до вимерлого різновиду нільського крокодила, вони дозволяють зробити висновок, що довжина його була 10 метрів».
Крокодили можуть видавати крик, схожий почасти на мукання або на бурчання, а іноді схожий більше на гучне сопіння. Крокодили, які щойно вилупилися з яйця, видають особливий звук, що нагадує квакання жаб.
«Я неодноразово спостерігав, — розказує Беккер, — як крокодил
Пополудні крокодил зазвичай виходить на сушу для відпочинку. Присмерком починається полювання, яке триває цілу ніч і вранці. Найголовнішу поживу крокодила складають риби; але окрім них вони поглинають будь-яку тварину, яку можуть захопити. У місцях, де на водопій часто збираються тварини, крокодили цілими годинами ховаються у воді недалеко від берега, виставивши з води тільки ніздрі для дихання, а тільки-но якась тварина підійде до берега і почне пити, як крокодил із надзвичайною швидкістю, як блискавка, кидається на свою жертву, ніби виплигуючи з води. Але якщо напад виявився невдалим, то крокодил майже ніколи не намагається переслідувати здобич, що вислизнула.
Перші сім років життя нільські крокодили щороку виростають приблизно на чверть метра, а потім лише на декілька сантиметрів. Дворічні мають завдовжки близько метра, п’ятирічні — майже два метри. У 8— 12 років довжина у середньому три метри.
Змучені голодом, крокодили стають дуже нерозбірливими щодо поживи і проковтують навіть абсолютно неїстівні предмети. Так, наприклад, у шлунку деяких крокодилів знаходили склянки пляшок, досить велике каміння і навіть металеві речі. Під впливом того ж голоду вони наважуються нападати навіть на таких великих тварин, як коні, бики і верблюди. Люди також стають нерідко здобиччю крокодилів. У Судані в кожному селі можна почути розповіді про численні нещастя подібного роду. Частіше за все люди наражаються на напад крокодилів під час купання або набирання води. Достовірно також відомі випадки, коли крокодили нападають на людей, які сидять у човнах; вони або заздалегідь перекидають човен, або ж прямо накидаються на жертву з води і тягнуть її через борт. Крокодили не гребують і падлом.
Молоді крокодили досить скоро звикають до людини, йдуть на заклик, беруть їжу з рук і дозволяють себе гладити та чухати. Давні єгиптяни шанували крокодилів як священних тварин, їм влаштовували чудове життя, чіпляли на них коштовності, годували м’ясом жертовних тварин і різними вишуканими стравами.
Після смерті їх бальзамували і помішували в прекрасні гробниці, яких збереглося чимало і дотепер. У деяких містах були навіть особливі жерці для служіння крокодилам, які стежили за їхнім раціоном, вичищали їм зуби і взагалі дбали про їх добробут.