Саджа звичайна (Syrrhaptes paradoxus)
Належить до родини Рябкові, має світло-сірі груди і боки та попелясто-сірі махові пера; по глинистому тлу спини і хвоста йдуть чорні поперечні смужки; верхня частина черевця буро-чорна, нижня — світло-сіра. Зона її поширення простирається від східних берегів Каспійського моря до Джунгарії.
«У середині березня, — пише Пржевальський, — коли сніг ще вкриває пагорби високого степу, саджа прилітає з півдня і живе тут невеликими групами, але завжди парами. Цікаво спостерігати цих птахів, коли вони навесні часто з’являються біля прісної води, щоб угамувати спрагу; вони злітаються звідусюди і кричать, угледівши берег; на їхній крик відповідають ті, що прилетіли раніше, до яких вони і приєднуються. Біля води саджі сідають рядами, по 10—12 особин разом. Але вони недовго тут залишаються і незабаром вирушають на пошуки корму. Саджі охоче їдять соковиті пагони мокродинника, а в їхньому волі я часто знаходив насіння мильнянки. Мені не раз траплялося спостерігати їх під час відпочинку; спочатку вони квапливо бігають з одного боку в інший, мабуть відшукуючи поживу; наситившись, вони виривають собі ямки і всаджуються в них так само, як це роблять наші свійські кури».
Гніздо цих птахів дуже просте і Цілком схоже на гнізда інших рябків; воно знаходиться в солончаковому ґрунті і являє собою плоске поглиблення, краї якого викладені пагонами мильнянки; самки двічі на рік відкладають по 3 яєць.
