Ай, або лінивець трипалий (Bradypus tridaclylus)
Трипалі лінивці (Bradypus) — дебелі тварини, голова невелика, зі зрізаною навскіс мордою, з твердими губами і маленьким ротом, шия дуже довга, хвіст, сплюснутий з боків, помітно видається вперед, кінцівки досить короткі і товсті, і обидві пари озброєні трьома дуже сплюснутими з боків серпоподібними кігтями. Волосся на голові з проділом, спрямоване вниз, на інших ділянках тіла — навпаки, знизу вгору, підошви лап вкриті волоссям.
Бразильський трипалий лінивець (Bradypus tridactilus) досягає довжини 52 см, з яких 4 см припадає на хвіст. Хутро складається з тонкого, короткого і густого волосся підшерстка, яке й визначає істинне забарвлення тварини, і довгого, у висушеному стані жорсткого, досить гладенького, схожого на сіно волосся ості. По обох боках спини від плечей до хвоста тягнеться широка поздовжня смуга бурого кольору. Решта хутра блідого рудувато-сірого кольору, на череві сріблясто-сірого. Якщо зрізати довге волосся на спині аж до підшерстка, то виявиться істинне забарвлення тварини, і тоді стануть помітні чорно-бура поздовжня смуга, що тягнеться уздовж спини, і дві білі смуги по боках. Усі три смуги різко обмежені, проте через довге волосся точно визначити межі цих кольорів неможливо. Над очима в напрямку скронь пролягає широка біла смужка. Очі оточені чорно-бурим кільцем, і така ж сама смуга йде вниз від скронь. Кігті жовтуватого або жовтувато-бурого кольору.
Лінивці водяться тільки в Південній Америці. Великі ліси на вологих низинах, де рослинний світ такий різноманітний, є основним місцем їх заселення. Чим менш заселений і тінявіший ліс, тим більше він привертає цих дивних створінь. Будучи справжніми деревними тваринами, як мавпа і білка, вони, на відміну від останніх, ледве перебираються поповзом з гілки на гілку. Простір, який швидко долають легкі і жваві мавпи, вважаючи це за розважальну прогулянку, для лінивця перетворюється на далеку подорож. Об’єднавшись іноді в невелику сім’ю, ці ледачі істоти ведуть нудне тихе життя і поволі мандрують з гілки на гілку. Вони вельми незграбно пересуваються по землі, чого не можна сказати про їхню поведінку на деревах.
Як і інші нічні тварини, лінивці проводять нерухомо цілий день, а в сутінки вже бадьорішають, уночі ж мандрують хоча і повільно, але не ліниво.
Живляться виключно бруньками, молодими пагонами і плодами; а рясна роса, яку вони злизують з листя, добре заміняє їм воду, котрої їм бракує на деревах. Вони не залишають дерева, поки на ньому є харч; і лише тоді, коли починають відчувати брак поживи, наважуються здійснити подорож. Поволі пересуваючись, вони відшукують місце, де гілки інших дерев переплітаються з гілками їхнього дерева, і таким чином, чіпляючись за суччя, перебираються на сусіднє дерево.
Лінивці живляться листям, бруньками, молодими пагонами. Шлунок у лінивців багатокамерний, пристосований до перетравлення рослинної їжі. Для випорожнення кишечнику і сечового міхура лінивці ненадовго спускаються на землю, але роблять це дуже рідко — один раз на декілька днів. Це пов'язано з тим, що їжа проходить по травному тракту дуже повільно, а сечовий міхур здатен розтягуватися майже до діафрагми.
Спаровування і пологи відбуваються у лінивців у висячому положенні. Тривалість вагітності близько 5—6 місяців. Єдине дитинча масою близько 300 г з'являється на світ добре сформованим. Приблизно до 9-місячного віку воно тримається біля матері на грудях, а розмірів дорослої тварини досягає у 2,5 року. Тривалість життя лінивців у неволі — 20—30 років.
Лінивець непогано плаває, причому рухається у воді набагато швидше, ніж по гілках, тримає голову високо над водою.
Лінивець у змозі висіти, вчепившись усього лиш однією лапою за гілку, причому він не тільки може утримувати своє тіло на одній кінцівці, але й піднімати його вгору до місця прикріплення.
Надзвичайно важко відірвати лінивця від гілки, за яку він учепився. Під час сну і відпочинку лінивець ставить всі чотири лапи одну поряд з одною, вигинає тіло майже кулясто і нахиляє голову до грудей, проте до тіла її не притуляє. В такому положенні лінивець висить цілий день на одному місці, не втомлюючись.
Наскільки ця тварина нечутлива до голоду і спраги, настільки ж вона чутлива до вологи і пов’язаної з нею прохолоди. При найменшому дощі він прагне якомога швидше сховатися під склепінням з густого листя і навіть докладає в ту мить неабияких зусиль, котрі не відповідають його прізвиську. Дощової днини лінивець весь час сумно висить на одному місці, зазнаючи, напевно, украй неприємних відчуттів від води, що стікає з нього.
Досить рідко, звичайно тільки увечері або рано-рано вранці, або ж тоді, коли лінивець стривожений, можна почути його голос. Він не гучний і складається з тужливих, тривалих, високих, коротких і різких звуків. Усі органи чуття у лінивця однаково розвинені. Очі його такі слабкі і невиразні, як у жодного іншого ссавця. Про те, що у нього слабкий слух, можна судити вже з невеликих розмірів і прихованого положення вушних раковин. Про його нерозвинене відчуття дотику теж відомо. Щодо нюху ми не можемо сказати нічого, і лише смак можна вважати деякою мірою розвиненим.
Лінивці народжують одне дитинча. Воно з’являється на світ повністю вкрите волоссям і навіть вже зі значно розвиненими пальцями і кігтями і одразу ж після народження чіпляється цими кігтями за довге волосся матері, обхоплюючи лапами її шию. Мати носить його таким чином усюди за собою.
Не можна сказати, щоб поряд із цими безпорадними створіннями було багато недоброзичливців. Завдяки життю на деревах вони уникають найнебезпечніших для них ворогів — ссавців. Крім того, їхнє хутро загалом дуже схоже своїм забарвленням на гілки, на яких вони нерухомо висять, як плоди на дереві, тому потрібне звичне соколине око індіанця, щоб відшукати сплячого лінивця. Втім, ці тварини не такі вже й беззбройні, як може видатися на перший погляд. На дерево до них, звичайно, важко добратися, але якщо лінивців застати зненацька на землі і спробувати спіймати їх, то вони досить швидко перекидаються на спину і хапають нападника кігтями; сила їхніх кінцівок у будь-якому разі, неабияка.
У лінивців, на відміну від більшості ссавців, нестала кількість шийних хребців: 6—7 у двопалих лінивців. Шия дуже рухома, і тварини можуть повертати голову на 270°. Лінивці характеризуються невисоким рівнем метаболізму — температура їхнього тіла може знижуватися до 25°С. Тіло вкрите густою шерстю, яка росте в напрямку від черева до спини, тому дощова вода вільно стікає з тварини, що висить униз головою. У волоссі часто поселяються одноклітинні зелені водорості, надаючи шерсті тварин буро-зеленого відтінку.
Шкоди ці тварини заподіяти не можуть. Лінивці мешкають лише в найвіддаленіших лісах, і поки ще зберігаються величні дерева, що забезпечують їх дахом і поживою, доти ми матимемо щастя спостерігати життя цих тварин.