Лебеді
Птахи з родини Качині. їхнє тіло видовжене, шия дуже довга, голова середніх розмірів; дзьоб завдовжки, як голова, прямий і рівномірно широкий. Кінцівки низькі, прикріплені далеко ззаду, плавальні перетинки між пальцями дуже великі. Лебеді населяють всі географічні пояси земної кулі, за винятком екваторіальних зон; найбільше їх у помірному і холодному поясі Північної півкулі. Житлом служать прісноводі озера і багаті на воду болота; гнізда свої вони зазвичай влаштовують на суші. Перед зльотом вони шумно ляскають крилами і вдаряють своїми кінцівки по поверхні води; таким чином вони рухаються, поки злетять, 15—20 м, а потім підіймаються в повітря. Деякі види іноді подають голос; у більшості випадків це сильне сичання або глухе гелготання, рідше звук, схожий на звук труби. Тільки небагато видів мають сильний, благозвучний голос, особливо приємний, якщо його слухати здалеку.
Лебеді — птахи з родини Anatidae, до якої також належать гуси і качки. Лебеді звичайно більші за гусей (довжина найбільшого — понад 1,5 м), у них довші шиї, завдяки яким вони можуть харчуватися підводними рослинами, хоча сухопутні рослини вони також не обминають. Політ важкий, проте красивий, з повільними, рівномірними помахами крил. Сім видів, за винятком чорного лебедя (Cygnus atratus) в Австралії і чорношийого (С. melanocoryphus) у Південній Америці, мають у дорослому стані чисто-біле оперення. Птахи різних статей схожі один на одного.
Обидва птахи однієї пари надзвичайно прихильні одне до одного, і одного разу утворена пара не розпадається все життя. Так само ніжно ставляться батьки до свого потомства; самець хоча й не насиджує яйця, але пильно оберігає самку і попереджає її про щонайменшу небезпеку. Гніздо — велика, невміла споруда, основою для якої служать різноманітні водяні рослини. Кладка складається з 6—8 яєць брудного білого кольору, з яких після 5-тижневого насиджування вилупляються гарненькі пташенята, вкриті густим пухом.
Лебідь-шипун — добре відомий лебідь Старого Світу з витончено зігнутою шиєю. Під час помаху його крил виникає музичний звук. Біля основи оранжевого дзьоба є чорні потовщення.
Живляться лебеді рослинами, шо ростуть на воді або в болоті, комахами та їхніми личинками, черв’яками, черепашками, земноводними і рибами. Вони здобувають усе це, занурюючи свою довгу шию у воду, обриваючи там рослини і обнишпорюючи мулисте дно.
Лебіді чорні зовсім чорні, і лише кінчики крил у них білі. Червоний дзьоб закінчується білим кігтиком. Водяться на болотах і озерах Австралії у способі життя є багато схожого з нашими європейськими видами. Зображення чорного лебедя є на гербі Західної Австралії.
Беркут і річкова скопа часто нападають на дорослих лебедів, але від інших хижих птахів цим гордим і досить сильним створінням мало доводиться потерпати. Люди полюють на лебедів заради м’яса і пір’я, особливо заради їхнього пуху.
Чорний лебідь може мати до чотирьох виводків на рік — по 4—7 пухнастих лебедят у кожному. Батьки постійно спілкуються, видаючи сильні трубні звуки.
Ручний лебідь наших ставків — лебідь-шипун (Cygnus olor) — ще й досі є у дикому стані на півночі Європи і Східного Сибіру. Достатньо звернути увагу на його видовжене тіло, довгу шию і червоний дзьоб, щоб не сплутати його з жодним іншим видом; оперення його чисто-біле. Ле-бідь-кликун (Cygnus cygnus) відрізняється від попереднього більш осадкуватим тулубом і коротшою шиєю; на останнього дуже схожий малий лебідь (Cygnus columbianus bewickii), який відрізняється від нього головним чином своїми невеликими розмірами.
Тут я обмежуся лише описом лебедя-кликуна, який досить поширений у Європі та Азії й іноді трапляється навіть у Північній Америці. Красою своєю цей лебідь поступається своєму родичу шипуну, проте вигідно відрізняється від нього своїм гучним і досить милозвучним голосом.
Лебїдь-кликун — вид птахів, схожих на лебедя-іиипуна, але з жовто-чорним дзьобом; крім того, він плаває з випрямленою шиєю. У польоті видає гучні закличні звуки. Розмножується в Ісландії, Північній Європі і в Азії.
Маючи неабиякий розум і спостережливість, кликун успішно вміє уникати переслідувань людини, тому полювати на нього досить важко. У болотах Фінляндії, Північної Росії і Середнього Сибіру кликуни гніздяться в досить великій кількості.
З неєвропейських видів найкрасивішим є чорношиїй лебідь (С. nigricollis), сам білого кольору, за винятком чорної шиї і голови. Поширений в Південній Америці. Характером і способом життя він мало відрізняється від своїх північних родичів, але красою форм і граціозністю рухів поступається шипуну.
В Австралії водиться чорний лебідь (Cygnus atratus), буро-чорного кольору, за винятком білих махових пер. Птахів цих нешадно переслідують; у період гніздування в них забирають яйця, а під час линьки розшукують їх по болотах і вбивають просто заради забавки.