Зозуля-подорожник, або велика, каліфорнійська (Geococcyx саlifornianus)

Належить до найбільших видів родини Зозулині; загальна довжина 50—60 см, із яких 31—35 см припадає на хвіст; крила ж завдовжки тільки 17 см. Оперення строкате, але не яскраве.

Зозуля-подорожник поширена скрізь, починаючи від Південної Каліфорнії і Техасу до самої Мексики, і добре відома завдяки своїй оригінальній зовнішності та своєрідному способу життя. Короткі крила не дозволяють їй робити великі перельоти, завдяки своїм довгим ногам вона надзвичайно швидко рухається по землі. Тому зозуля-подорожник належить до осілих птахів у повному розумінні цього слова, і лише в крайніх випадках змінює одного разу вибране нею місцепроживаиня на інше.

Птахи ці дуже нетовариські; кожен із них живе окремо. Він спокійно і незворушно бродить, піднявши хвіст і злегка нахиливши передню частину тіла. Зовсім інакше рухається цей птах у разі небезпеки. Своїм бігом він не поступиться жодному біговому коневі; принаймні, щодо цього з ним не може порівнятися жоден птах Північної Америки. Зозуля може, стрибаючи, піднятися над землею на 3 м і для підтримування в повітрі свого тіла тільки на хвилину розпускає крила, але перелітає таким чином величезні відстані. Вона може і досить швидко літати, але короткі крила не дозволяють їй триматися вище за 2 м над поверхнею землі.

Усілякі комахи і м’якотілі, особливо равлики, складають поживу зозулі-подорожника. Равликів вона зазвичай очищує від черепашок на відкритих місцях, тому в лісах, населених цими зозулями, часто знаходять залишки її обіду. Ця зозуля нападає і на хребетних, особливо на плазунів, і вважається у мексиканців найголовнішим винищувачем страшної і ненависної їм гримучої змії, з дитинчатами якої вона справляється, кажуть, легко. Єдині звуки, які нам дотепер вдалося почути від зозуль-подорожників, — слабкий, рідко видаваний крик або воркування, абсолютно схоже на воркування голубів і супроводжуване підніманням чуба і хвоста.