Газель Доркас (Gazella dorcas)
Належить до підродини Газелі родини Порожнисторогі підряду Жуйні. Старі самці досягають 1,1 м завдовжки, а з хвостом — 1,3 м; висота в холці — 60 см. Тулуб кремезний, але здається струнким завдяки високим ногам; спина слабо зігнута, біля крижів вища, ніж у загривку, хвіст порівняно довгий, з густим волоссям на кінці. Ноги надзвичайно ніжні та стрункі, з витонченими копитами. Шия видовжена, голова середніх розмірів, ззаду вона широка і висока, спереду дещо звужується, а біля морди злегка заокруглена; очі великі, жваві, з майже круглою зіницею; слізні ямки середніх розмірів. Забарвлення переважно піщано-жовте, на спині і ногах переходить в темне червоно-буре. По обох боках тіла тягнеться темна смуга і відділяє сліпучо-білу нижню частину тіла від темної верхньої. Як у самців, так і у самок роги обернуті догори і назад, якщо дивитися на них спереду, то вони нагадують стародавню ліру. Роги у самця більші, кільчасті борозенки на них чіткіші, ніж у самки. З віком річні кільця на рогах дедалі більше просуваються до кінців.
Газель доркас — один із видів дрібних пустинних газелей. Вага тіла 20—23 кг. Швидкість деяких газелей на короткій дистанції досягає 80 км/год.
Біг газелі легкий, здається, ніби вона ледве торкається землі. Часто вони просто з місця стрибають на 1—2 метри від землі, перестрибуючи одна через одну, часто перестрибують через каміння і кущі, що лежать на шляху.
Усі органи чуття газелі чудово розвинені. У неї гострий зір і тонкий слух. Притому вона розумна, хитра і навіть лукава, має добру пам’ять і, набуваючи досвіду, стає ще кмітливішою. У стадах часто бувають бійки між тваринами однієї статі, особливо між самцями, які охоче влаштовують поєдинки на честь своїх прекрасних подруг; до самок вони дуже добре ставляться до часу спаровування, так само як і ті до них. З усіма іншими тваринами газель живе в злагоді, і тому її нерідко можна побачити серед її родичів — антилоп.
Газель доркас поширена від Марокко до Аравії і Сирії і від берегів Середземного моря до Абіссінських гір і степів Внутрішньої Африки. Місцеперебуванням її можна вважати всю пустелю і навколишні її степи. Її улюблені місця — гаї мімоз, а ще більше ті піщані місцевості, де ряди пагорбів змінюються долинами, а мімози розсіяні всюди, не утворюючи хащ. Будучи денною твариною, газель з \являється у найсприятливіший час. Тільки в спекотну пору, від полудня до четвертої години пополудні, вона відпочиває, пережовуючи їжу під тінню мімози. Стадо розташовується звичайно біля кущів мімози, верхівки яких розширяються, як парасольки, і вкривають, таким чином, тварин. Газель, яка стоїть насторожі, пасеться, інші лежать недалеко від неї і жують жуйку або просто відпочивають.
Різноманітність кліматичних умов Північно-Східної Африки обумовлює і велику розбіжність у часі спаровування газелей. На півночі воно відбувається з серпня до жовтня; в країнах, що лежать під екватором, починається тільки наприкінці жовтня і триває до кінця грудня. Самці гучним беканням закликають одне одного до бою і б’ються так сильно, що ламають роги.
Самка, звичайно, віддає перевагу найсильнішому самцю. Народжує одне дитинча, на півночі наприкінці лютого або на початку березня, на півдні — в березні або травні; вагітність триває 5—6 місяців. У перші дні після народження молоді тварини надзвичайно безпорадні створіння. Не буде перебільшенням, якщо скажемо, що майже половина дитинчат газелі є жертвами незліченних хижаків. Спіймані молоді газелі за декілька днів стають ручними і легко звикають до неволі.