Скакуни (Cicindelae)

Польовий скакун (Cicindela campestris), який належить до родини Жужелиці, — дуже моторний жук, середніх розмірів, зеленого кольору. Сонячного літнього дня швидко бігає він, переважно на відкритих піщаних місцях, і в разі щонайменшої небезпеки полохливо спурхує в повітря і летить. їсть різноманітних комах, а головним чином їхні личинки. Мало відрізняється від нього способом життя скакун-межняк (Cicindella hybrida). У нього на голові чотири ока: два великих зверху, і два, трохи менших, — знизу. Личинка живе в землі, де вириває собі глибоку, до 47 см, нірку і, сидячи біля її входу, підстерігає здобич: дрібних комах, мурашок тощо. Помітивши що-небудь їстівне, швидко кидається, хапає і тягне всередину нірки, де спокійно розгризає свою жертву і висмоктує. Але такий щасливий випадок буває не завжди; частіше трапляється, що, просидівши до вечора, личинка скакуна потерпає від голоду і, як трохи стемніє, вирушає на полювання. Коли настане час перетворюватися на лялечку, личинка дещо розширює свою нірку, закупорює вихід і залягає у стані лялечки тижнів на два; після цього шкірка лопається, і з’являється молодий скакун-межняк. Близький його родич, довгошиїй пісочник (Cicindela longicollis), поширений в Індії і на Малайському архіпелазі, вражає спритністю, з якою він бігає по деревах.

Скакуни — середніх розмірів, яскраво забарвлені жуки з міцними щелепами, належать до підродини Сісіпdelinae. Надкрилля часто бувають із металевим відливом, синього, червоного або зеленого кольору. Личинки живуть у вертикальних ходах у землі та мають спеціалізовані ротові частини, що нагадують капкани. І личинки, і дорослі жуки — хижаки, трапляються зазвичай у сухих місцях. Існує близько 200 видів.