Колібрі (Trochilidae)
За розмірами бувають різні: одні завбільшки з маленьку мухоловку, інші не більші за джмеля. Тулуб зазвичай витягнутий або здається таким через те, що хвіст майже завжди довгий; дзьоб шилоподібний, іноді завдовжки дорівнює тулубу або навіть довший за нього; ніжки колібрі надзвичайно малі і ніжні, кігті дуже гострі і тонкі; крила вузькі, довгі, загнуті у вигляді серпа. Оперення доволі тверде і, порівняно з розмірами птаха, дуже густе. Язик складається з двох зрощених біля основи ниток, які усередині порожні і наповнені повітрям.
Колібрі — представники великої родини Trochilidae, що включає близько 320 видів птахів, поширення яких обмежене hepeважно Південною й Центральною Америкою. До цієї групи належить найменший з усіх птахів — колібрі-бджілка, або карликовий колібрі (Mellixuga minima), завдовжки 6 см і масою 2 г. Найбільший — велетенський колібрі (Раtagona gigas), його довжина понад 20 см. Більшість із них темно-зелені з яскравим блиском, але можуть мати яскраві переливні плями інших кольорів, особливо червоного й синього. У представників багатьох видів є чубки або характерної форми хвости. У всіх колібрі довгий, тонкий дзьоб і довгий язик, за допомогою якого вони можуть збирати з квіток нектар, коли у польоті зависають біля них. Деякі живляться також комахами й павуками. Будують витончені, крихітні чепурні гнізда й відкладають у них по 2 чисто-білих яєчка.
Колібрі живуть тільки в Америці і більше за інших птахів характерні для цієї частини світу. Вони водяться тут усюди, де тільки можуть рости квіти, і поширені не тільки у всіх широтах, а й підіймаються на високі гори: в Андах вони пурхають ще біля самої межі вічних снігів, відвідують кратери діючих і згаслих вулканів, куди навряд чи проникає якась інша хребетна тварина. Унаслідок залежності колібрі від флори виявляється, що тропічні країни Америки особливо багаті на них. Проте помилковим було б припущення, що колібрі віддають перевагу лісам низовин. Згідно з останніми дослідженнями, слід вважати, що найбільша кількість видів колібрі водиться в гористих країнах Південної і Центральної Америки.
Політ визначає все життя колібрі і цілком характеризує їх; жоден птах не літає так.
«Птах цей не махає плавно крилами, як ластівка або стриж, — говорить Гульд, — але постійно тріпоче ними з дивовижною швидкістю, коли перелітає з квітки на квітку або мчить у повітрі на велику відстань над деревами чи річкою; коли колібрі зупиняється біля якогось предмета, то рухи його крил такі швидкі, що з боків тіла пташки бачиш лише туманне півколо».
Поки колібрі залишається на одному місці, крила його не роблять ніякого шуму, але коли він швидко посувається вперед, то чутно досить різке дзижчання. На землю колібрі спускаються дуже рідко.
На думку, що давно склалася, жоден колібрі не може співати. Взагалі це правильно, але існують погляди, які стверджують протилежне. Принц фон Від говорить, що голос колібрі складається з ледь помітних, тихих звуків. Більшість інших спостерігачів згадують лише про різкі і грубі звуки.
Майже всі колібрі — справжні денні птахи: вони люблять спеку і дуже страждають під час холоду. Незважаючи на це, багатьох із них слід вважати сутінковими птахами, які вилітають на здобич тільки в уранішній і вечірній час, а під час полудня відпочивають у тіні великих дерев.
Усі види колібрі в’ють схожі гнізда і кладуть лише по два білих, довгих і порівняно великих яйця. Головним матеріалом для спорудження служить рослинна бавовна; до неї домішуються інші тверді рослинні речовини, наприклад деревні лишайники, трави і лусочки папороті.
Окрім людини, у колібрі немає інших ворогів. Сумнівно, щоб вони ставали жертвами хижих птахів або звірів, оскільки перевершують їх у швидкості рухів.