Орел-карлик (Hieraaetus pennatus)

Належить до родини Яструбині. Верхня частина спини і крила — чорно-бурі, великі махові пера — бурі, малі — темно-бурі, рульові пера зверху темно-бурі, знизу сірі; нижня частина тіла на яскраво-жовтому тлі розмальована бурими плямами. Поширений здебільшого в Південно-Західній і Південно-Східній Європі та в Азії. Карликовий орел — справжній благородний орел, хоча й відрізняється від своїх більших родичів меншою обережністю, зате він набагато спритніший. Це дуже енергійний хижак, що спрямовує свою розбійницьку діяльність винятково проти дрібних птахів, хоча не відмовляється ні від мишей, ні від ящірок. Аніскільки не поступаючись яструбу в зухвалості, він з однаковою спритністю хапає птахів як на льоту, так і тих, що сидять на землі.

«На одному болоті, — розповідає граф Водзицький, — велика зграя шпаків відшукувала поживу й принадила з сусіднього лісу карликового орла. Він кружляв над зграєю шпаків, які щохвилини злітали і знову сідали. Коли така гра нарешті йому набридла, він вирішив примусити шпаків злетіти; зі швидкістю блискавки кинувся він вниз просто на переляканих птахів, які прагнули сховатися в найближчих деревах. Проте орел встиг схопити одного з них».

Хижацькі здібності карликового орла добре відомі хижим паразитам, і, подібно до сапсана, він часто буває змушений поступатися щойно схопленою дичиною шулікам та іншим зухвалим жебракам.

Карликовий орел найохочіше гніздиться в листяних лісах, особливо поблизу великих річок. Кладка закінчується на початку травня і складається з 2 яєць. Тоді як самка сидить на яйцях, самець цілими годинами вартує на тому ж дереві і кілька разів на день змінює свою подругу. Під час вилуплення пташенят карликовий орел з дивною хоробрістю кидається на всіх більших хижих птахів, які пролітають поблизу його гнізда; але, наскільки доводилося спостерігати, він ніколи не наважувався напасти на людину.