Пака (Cuniculus раса)
Належить до родини Агутієві ряду Гризуни. Має своєрідну товсту голову, великі очі й малі вуха, куций хвіст, високі кінцівки з п’ятьма пальцями, щетинисту, обрідну, прилеглу шерсть і чудову виличну дугу, з внутрішнього боку якої є порожнина, що розрослася. Ця порожниста кістка є наче продовженням защічних мішків. Такі мішки дійсно існують, але вони утворюють власне тільки складку шкіри. Від них виходить вузька щілина, що відкривається вниз в порожнину виличної дуги. Порожнина ця всередині вкрита тонкою шкіркою і наполовину закрита, тому тільки невеликим отвором сполучається з порожниною рота. Значення цієї порожнини ще дотепер невідоме з достовірністю, але її не можна вважати за защічні мішки, що видозмінилися. Розвиток виличної дуги робить череп паки дуже високим і незграбним.
«Своїм зовнішнім виглядом, — говорить Ренггер, — пака дещо схожа на молоду свиню. Голова у неї широка, рило тупе, верхня губа розщеплена, ніздрі довгасті, тулуб товстий, кінцівки також товсті, пальці мають тупі опуклі кігті. Хвіст має вигляд волосяної китиці. Шерсть складається з короткого, щільно прилеглого волосся, яке зверху на тілі має жовтувато-бурий колір, а на нижній частині тіла і з внутрішнього боку ніг жовтувато-білий. З обох боків від загривка йдуть п’ять рядів жовтувато-білих плям яйцеподібної форми, що тягнуться аж до стегон. Колір плям нижнього ряду частково змішується із загальним забарвленням всього тіла. Навколо рота і над очима стирчать декілька щетин. Вуха короткі й мало вкриті шерстю, а підошви і кінці ніг зовсім голі. Дорослі самці бувають до 70 см завдовжки, заввишки до 35 см і важать до 9 кг».
Пака поширена в більшій частині Південної Америки, в Сурінамі й через Бразилію до Парагваю, але трапляється також і на Малих Антильських островах. Чим відлюдніша місцевість, тим частіше тут можна побачити паку. Узлісся, порослі чагарником береги річок і болота є її місцеперебуванням. Тут вона вириває собі в землі нору від 1 до 2 м завдовжки і спить у ній цілий день. У сутінках виходить чимось поживитися і відвідує при цьому плантації цукрової тростини і динь, яким заподіює значної шкоди. Крім того, їсть листя, квіти і плоди різних рослин. Живе пака і парами, і поодинці; надзвичайно боязка і моторна, легко перепливає широкі річки, але завжди повертається в своє звичне житло. Самка в середині літа народжує 1—2 дитинчат, ховає їх, як запевняють дикуни, в норі протягом періоду годування, а потім водить за собою ще декілька місяців.
