Зозуля звичайна (Cuculus canorus)
На верхньому боці тіла забарвлена в попелясто-блакитний або сірий колір, на нижньому — в сіро-білий із темними хвилястими смужками. Майже немає країни в Європі, Азії та Африці, де б не жив цей птах; зозуля населяє всю північ Старого Світу. Кожен самець зозулі обирає собі досить широку ділянку і наполегливо захищає її від суперників. Серед відомих мені видів наша зозуля — найшвидший і неспокійний птах, що перебуває у русі з ранку до вечора. Літає вона легко і красиво, подібно до сокола, хоч і не так швидко, але зовсім не вміє лазити і на рівній землі рухається лише незграбними стрибками. Навесні вона ніколи не забуває видавати багато разів поспіль свій гучний крик.
Доросла зозуля, завдяки спритності свого польоту, має мало ворогів; зате, коли пташеня перебуває в гнізді, йому доводиться терпіти від лисиць, кішок, куниць, ворон, сойок, для яких воно є ласою здобиччю.
Уже давні люди знали, що зозуля кладе свої яйця до гнізд інших птахів. Ще перш, ніж яйце дозріє, самка відшукує собі гніздо; під час цих розшуків її не супроводжує самець, який взагалі не дуже дбає про своє потомство. Знісши яйце, вона ще кілька разів повертається до гнізда, щоб викинути з нього яйця і навіть пташенят, окрім, звичайно, своїх власних. Молода зозуля виходить із яйця в абсолютно безпорадному вигляді і дуже помітна через свою важку голову з великими очима. Попри всю її безпорадність, вона надзвичайно ненажерлива і вимагає більше поживи, ніж їй можуть дати її вихователі: вона відбирає корм у своїх названих братів і нарешті викидає їх із гнізда, якщо цього ще не зробила її передбачлива мати.
Незважаючи на те, що пташеня зозулі дуже велике і не схоже на пташеня очеретянки, його яскраво-червона паща діє як спонукальний стимул для птахів-господарів, що змушує їх збирати дедалі більше і більше поживи: його вигодовують від 7 до 8 тижнів, поки воно не стане дорослим.
При цьому яскраво виявляється милосердя дрібних пташок. Із зворушливою старанністю несуть вони поживу ненажерливому пташеняті, що залишилося замість загиблих їхніх власних пташенят, і мучаться з ранку до ночі, не маючи змоги набити йому шлунок і змусити його замовкнути. Навіть після вильоту вони літають за зозулею цілими днями. Іноді трапляється, що вона не в змозі протиснутися через вузький отвір деревного дупла, і тоді названі батьки залишаються через неї до пізньої осені і годують своє, як вони важають, дитинча.
