Гаур, бик джунглів (Bos gaurus)
Англійські мисливці називають його «індійським бізоном». Забарвлення загалом чудового темно-коричневого кольору, яке переходить на нижньому боці тіла в жовтувато-буре, на ногах в брудно-біле. Райдужна оболонка очей яскраво-блакитна. За вимірюваннями Еліота, загальна довжина дорослого бика досягає 3,8 м, довжина хвоста — 85 см, висота в холці — 1,86 м, висота крижів від копита до початку хвоста — 1,7 м. Довжина могутніх рогів не перевершувала 188 см. Корова відрізняється від бика невеликою і красивою головою, білим забарвленням ніг, більш слабкою шиєю, відсутністю спинного горба і меншими рогами.
Як і всі види диких биків, гаур живе відокремлено, старанно уникаючи близькості людини. Пасеться звичайно тільки вночі, з особливим задоволенням там, де росте молода трава, їй і ніжним паросткам бамбука він віддає перевагу перед усіма іншими рослинами. Якщо гаур живе поблизу оброблюваної місцевості, то завдає шкоди нивам, спустошуючи їх. Уранці повертається з пасовища і ховається у високій траві або в молодій бамбуковій гущавині, тут він відпочиває і пережовує жуйку.
Гаур поширеніший, ніж гаял, і на нього більше полюють. Живе у всіх порослих лісом гірських і пагористих країнах, навіть досить скелястих, — від південного краю Індії до Гімалайських гір і на схід, за словами Стерндаля, до Бірми і Малайзії. Дикі, порослі лісом схили, непрохідні чагарники, зарості папороті, бамбукові гаї — бажаний притулок для нього, особливо в глибоких, багатих на воду ущелинах, на стрімких урвищах і ледве доступних вершинах. Гаур славиться своєю здатністю рухатися по найбільш непрохідних місцях. Утім, іноді з’являється і на рівнинах, куди заманює його свіжа, соковита трава.
У північних місцевостях, за словами Кінлоха, гаур спостерігається стадами від 4—5 до 30 голів; у південних, за свідченням Сандерсона, стадами з 12, інколи з 30—40 голів. Часто відвідують багаті на сіль місця, якої їм не вистачає у звичайній їхній поживі. Ватажком стада завжди буває дорослий, сильний бик, який дозволяє бути поряд себе тільки молодим самцям, ще дуже слабким для того, щоб повстати проти його панування. Але як тільки він починає старіти, втрачати спритність, між ним і молодими биками починається боротьба, яка врешті-решт завершується вигнанням старого ватажка.
Бик може досягати висоти в холці понад 1,8м, має темно-коричневе аж до чорного забарвлення, як у яка, але коротшу шерсть; широкі, чорні на кінці роги заломлені вгору. Корова менша, червонувато-коричневого забарвлення. Гаур живиться травою і проростками бамбука. Вид перебуває на межі зникнення через скорочення його місцепроживань — тропічних лісів Південно-Східної Азії.
Занесений до Червоної книги МСОП.
Гаур, як повідомляє Сандерсон, видає три звуки. Перший не схожий на жоден з відомих, що видають інші бики, але нагадує крик слона. Гаури користуються ним для того, щоб кликати один одного, і до того ж на досить значній відстані; за відсутності несприятливих умов його можна чути на відстані близько 2 км. Заклик цей схожий на гучний гавкіт. Другий звук — тихе «му» — виражає турботу і цікавість. Третій звук — сильне сопіння з присвистом, яке вони видають, коли втікають налякані.
Під час спаровування дорослі бики ведуть запеклу боротьбу зі своїми суперниками, і дійсно, всіх молодих самців виганяють зі стада. За словами Фішера, тривалість вагітності гаура така ж сама, як і у свійських корів. Телята народжуються після періоду дощів, отже, між липнем і жовтнем, десь раніше, десь — пізніше. Молоде теля схоже на теля великої рогатої худоби, хутро забарвлене в рудувато-бурий колір, а лоб і ноги, які пізніше робляться білими, злегка забарвлені в блідо-сірий колір. Корова, якій настав час телитися, віддаляється від стада і протягом чотирьох днів тримається від нього окремо зі своїм дитинчам, поки воно не зміцніє.
Щоб убити гаура, використовують рушниці великого калібру. Вистеживши биків, їх виганяють із джунглів за допомогою загоничів. Досвідчені ловці полюють не на сім’ю або стадо, а тільки на старого, самотнього бика, який разом зі слоном вважається найсильнішим звіром, якого тільки можна там убити. Всі одноголосно визнають, що поранений і переслідуваний бик може виявитися дуже небезпечним супротивником.
М’ясо гаура, на думку Томсона, набагато ніжніше, ніж м’ясо великої рогатої худоби.