Гринда звичайна, або кулястоголовий дельфін (Globicephalus mеlаеnа)
Належить до родини Дельфіни, головні ознаки якої такі: голова куляста, зверху наче розпухла, ласти знаходяться дуже низько і мають вигляд серпів, спинний плавець підноситься на середині тіла, міжщелепні кістки дуже широкі і прикривають собою верхньощелепні. Тулуб не веретеноподібний, як у більшості інших видів, а стиснутий з боків, спина, від голови до початку хвостового плавця, утворює майже пряму лінію, яка стрімко сходить вниз до хвоста; черево, особливо в передній частині, дуже опукле; бічні лінії тіла мають форму пологих дуг, що зближуються біля хвоста. Досить високий спинний плавець на початку широкий, передній бік його внизу майже прямий, а вгорі заломлюється дугою, задня його частина має досить глибоку вирізку. Ласти прикріплені близько біля голови, на початку дуже звужені, зовнішній край їх утворює правильну дугу, кінці загострені, задня частина утворює спочатку заокруглений виступ, а потім серпоподібно вигнута до кінця, тому ласт набуває форми короткої коси. Досить великий двосторонній хвостовий плавець зовні заокруглений, а ззаду має посередині глибоку вирізку. Маленькі очі лежать над кутом рота; півмісяцеве дихальце розташоване на одній восьмій частині довжини тіла, рахуючи спереду. Рот являє собою щілину, розташовану навскоси, спереду назад; на кожній щелепі, в досить великих проміжках, знаходиться 12—14 великих і товстих конусоподібних зубів, гострі кінчики яких спрямовані назад і всередину; зуби ці збільшуються у довжину і товщину спереду назад, і при закритих щелепах верхні зуби розташовуються в проміжках між нижніми. Зуби ці, проте, видаються із щелеп більш як на один сантиметр і, мабуть, не дуже міцні, оскільки не тільки легко стираються, але у дорослих тварин часто зовсім випадають. Гола, гладенька шкіра зверху чорного кольору, а знизу — сірувато-чорного, але на горлі майже завжди є широка біла серцеподібна пляма, кінчик якої спрямований назад; іноді в деяких особин пляма ця перетворюється на вузьку смужку, яка тягнеться по животу майже до анального отвору. Дуже старі самці досягають 6—7 м завдовжки, але більшість на 1 — 1,5 м менші. У гринд, що досягають 6 м завдовжки, окружність тіла в найтов-щому місці буває до 3 м, довжина ласта — 1,6 м, ширина ласта — 50 см, висота спинного плавця — 1,3 м, ширина хвостового — 1,8 м.
Жодна китоподібна тварина не викидається на берег так часто і в такій великій кількості, як гринда; можна з деякою упевненістю сказати, що ці тварини набагато частіше вмирають на суші, ніж у воді. На Шотландських островах 1779 року потрапило на берег ціле стадо з 200 особин, а 1805 року — з 300.
Пожива гринд складається головним чином з каракатиць, але в шлунку вбитих гринд знаходили також і дрібні види тріски, оселедців, інших маленьких риб, м’якотілих та інших подібних тварин. Спаровування відбувається не в певні місяці, а будь-якої пори року. В північних морях більшість дитинчат народжується, ймовірно, в кінці літа, оскільки пізньої осені і в січні часто можна побачити самок, що годують сисунців. Проте для Тихого океану це не характерно. А в Південному океані серед зими можна побачити лише напівдорослих дитинчат. Мати піклується про своє дитинча так само, як і інші самки китів.
Місцепроживанням гринд слід вважати Північний Льодовитий океан і північну частину Тихого океану. Гринди люблять жити групами, а іноді й великими зграями, що складаються з 10—20, а іноді й до 1000 особин; ватажками таких зграй є, мабуть, старі, досвідчені самці. За словами Пехуель-Леше, вони плавають на зразок інших дельфінів, немов перекидаючись після кожного вдиху; вони з’являються на поверхні води 8—10 разів підряд за короткий строк, випускаючи при цьому з сильним шумом тонкий фонтан води близько І м заввишки. Коли вони плавають дуже швидко, то так висовуються з води, що видно всю голову і навіть більшу частину тулуба.
