Сіаманг (Hylobates syndactylus)

Є найбільшою з усіх довгоруких мавп (рід Гібони); він відрізняється ще й тим, що його руки відносно коротші, ніж в інших видів.

«Його зовнішній вигляд, — говорить Дювосель, — особливо потворний тому, що його низький лоб такий недорозвинений, що замість нього є тільки самі брівні дуги; очі глибоко сидять в очних западинах; ніс здається широким і плоским; ніздрі, що стирчать у різні боки, дуже великі; рот відкривається майже до основи щелеп. Якщо до того ж пригадати великий голий горловий мішок сіаманга, який звішується спереду на шиї у вигляді брудного і відвислого зоба і надимається під час крику, криві кінцівки, обернуті всередину, які тварина завжди тримає зігнутими, вдавлені скроні та недорозвинене підборіддя, то доведеться сказати собі, що ця мавпа не належить до найпрекрасніших представників свого ряду. Густа шерсть, що вкриває тіло, абсолютно чорного кольору, складається з довгого, м’якого і блискучого волосся; тільки брови червоно-бурі. Шерсть на передпліччі спрямована вгору, на плечі — вниз, так що на лікті вона наче скуйовджена».

Сіаманг водиться звичайно в лісах Суматри, досвідчені дослідники спостерігали його як у неволі, так і на волі.

Сіаманг незграбно рухається, він не тільки повільно ходить, але й лазить дещо невпевнено і лише стрибає досить спритно. Решта видів теж погано пересувається на землі.