Хамелеони, родина Chamaeleontidae

Настільки відрізняються від інших ящірок, що їх виділяють в абсолютно особливий підряд хамелеонів. Тулуб хамелеонів дуже стиснений із боків, має загострений, опуклий, у вигляді зубчастого гребеня, хребет; голова пірамідальна або плоско стиснена і зазвичай прикрашена шоломом із гребенем, а спереду загострена. Шия дуже коротка й абсолютно злита з головою. У роті на щелепах розміщені дуже гострі, хоча й невеликі, зуби. Кінцівки влаштовані не менш дивно: вони дуже довгі, худі, мають по п’ять пальців, які по два і по три злиті разом — на передніх кінцівках сполучені разом три внутрішніх пальці та по два зовнішніх, а на задніх навпаки — по три зовнішніх і по два внутрішніх. Хвіст також служить хапальним органом, він дуже розвинений, до кінця поступово стоншується і має здатність скручуватися спіраллю. Він не такий крихкотілий, як хвіст більшості інших ящірок, зате й не відростає, якщо відламаний.

Хамелеони — ящірки з родини Chamaeleontidae, поширені тільки в Старому Світі; відомо близько 80 видів, які живуть переважно в Африці і на Мадагаскарі. Пристосовані до життя на деревах; гнучкі пальці передніх і задніх кінцівок та хвіст добре обхоплюють гілки, допомагаючи утримуватися на деревах. Добре відома здатність хамелеонів змінювати своє забарвлення залежно від освітлення, температури або стресу.

Ще більш примітна будова очей хамелеонів. Вони вкриті товстими, зрощеними між собою повіками, тому посередині залишається тільки маленький отвір для зіниці. Обидва ока абсолютно незалежні один від одного у своїх рухах: хамелеон може дивитися правим оком уперед, або вгору, або праворуч, і водночас лівим оком — ліворуч або вниз. Завдяки такій будові очей ця дивна тварина може дуже зручно, не повертаючи голови, оглядати все довкола.

У легенях хамелеонів дуже багато сліпих відростків; під час наповнення їх повітрям тварина може сильно роздуватися. Язик має важливе значення у житті тварини. У стані спокою він лежить втягнутим у закритій пащі, але хамелеон помітив здобич і відкриває рот: тоді язик умить випрямляється і викидається з пащі, причому дуже подовжується (на 10 і більше см), товщає і робиться твердим. У витягнутому положенні язик має товщину гусячого пера, на дотик еластичний, червонуватого кольору, до кінця дуже товщає і на самому кінчику має заглибину, вистелену зморшкуватою слизовою оболонкою, з численними залозами, з яких виділяється клейкий слиз. Така швидка зміна положення язика пояснюється діяльністю спеціальних м’язів і багатьма кровоносними судинами, які вмить наповнюються кров’ю, дуже розтягуються і надають язику збільшеного і напруженого положення.

Стоячи цілими годинами нерухомо, прикріпляючись ногами і хвостом до якоїсь гілочки дерева або куща, хамелеон терпляче чекає на здобич. Тільки-но наблизиться до нього яка-небудь комаха, як хамелеон умить викидає свій язик, торкається клейким кінчиком здобичі та разом із зловленою таким чином жертвою знову втягує його назад у пащу. Після цього помічається кілька рухів щелепами, і потім тварина знову завмирає в очікуванні здобичі.

Хамелеон віддавна привертав до себе увагу спостерігачів іншою чудовою особливістю — здатністю довільно змінювати своє забарвлення. Наразі причина зміни кольорів має наукове фізіологічне пояснення, і доведено, що зміна забарвлення відбувається з певною правильністю під впливом зовнішніх дій або спричиняється відчуттями, наприклад, голодом, спрагою, втомленістю, пересиченням тощо. Зазвичай хамелеон має зеленувате забарвлення, відповідне до кольору листя, але на його шкірі трапляються всі переходи від оранжевого через жовто-зелений до синьо-зеленого з відтінками і переливами всіх тонів, які окремо переходять через сірий або бурий у чорний, білий, червоний, фіолетовий і синювато-сірий. Із боків тіла помічаються дві широкі світлі смужки, а між ними розсіяна безліч темних плямочок, які найбільш схильні до зміни кольору. Уранці, коли тварина спокійна, колір її зазвичай буває жовтуватий, а обидві смуги мають червонуватий відтінок; що ж до плямочок, то вони тоді дуже мало помітні. Трохи пізніше загальне забарвлення тіла залишається таким самим, але смуги стають світлішими і забарвлюються в темно-зелений колір. Якщо тварину довести до збудженого стану, наприклад, узяти в руку, то плямочки дуже швидко зеленіють, черево стає синюватим, смуги білими, а цятки чорними. Проте це далеко не єдиний порядок зміни кольорів. Узагалі забарвлення і візерунок тим яскравіший, чим піддатливіша тварина і чим кращий її стан. Світло і тепло дуже впливають на хамелеона. Якщо хамелеона, який сидить у прохолодному місці, узяти в руки або зігріти якимось іншим способом, то колір його шкіри дуже швидко зміниться.

Як і всі плазуни, хамелеон без жодної шкоди для себе може голодувати цілими тижнями і спрагу може зносити дуже довго.

Варто тільки вночі підійти до хамелеона із свічкою і потримати її якийсь час на відстані 6—10 см від одного боку тварини, як можна помітити, що на жовтуватій шкірі з’являються світло-бурі плями, які поступово темнішатимуть і нарешті зробляться зовсім чорними.

Усі хамелеони живуть у Старому Світі, і в Західній півкулі немає жодного спорідненого представника. Для Африки тварину цю можна вважати характерною, особливо багато їх на Мадагаскарі та сусідніх островах; досить численні вони також в Індії, у Південній Аравії, у Центральній і Тропічній Африці.

Один із видів — хамелеон звичайний (Chamaeleo chamaeleon) живе на берегах Середземного моря: у Південній Іспанії та Греції, в Малій Азії, на сусідніх островах і на всьому північному узбережжі Африки. Розміри цієї тварини, як і всіх інших родичів, невеликі, 25—30 см, із яких близько половини припадає на хвіст. Живуть хамелеони виключно на деревах і на землю ніколи не спускаються, хіба тільки самки сходять на короткий час для кладки яєць. Вони вибирають для свого життя зони, де хоча б годинами йдуть дощі і випадає роса; свою спрагу вони втамовують крапельками, зібраними на листі.

Пустельний хамелеон (Chamaeleo namaquensis), що мешкає в Намібії, дуже ефективно використовує забарвлення свого тіла. Рано-вранці воно у нього чорне, що дозволяє швидко зігрітися, поглинаючи тепло вранішнього сонця. Під час денної спеки він біліє, а подорожуючи по гальці в пустелі, стає плямистим.