Щур чорний (Rattus rattus)
Належить до родини Мишачі ряду Гризуни. Досягає 35 см довжини, причому тулуб завдовжки до 16 см, а хвіст — до 19 см. Тулуб зверху темного, буро-чорного кольору, знизу трохи світліший, сірувато-чорного кольору. Темно-сіре біля основи волосся має зеленуватий металічний вилиск. Ноги мають сіро-бурий, із боків дещо світліший колір. На досить довгому хвості налічують 260—270 лускових кілець.
Щури пристосовуються до будь-яких природних і техногенних умов, стійкі до більшості отрут, успішно уникають пасток, можуть живитися ним завгодно, знищуючи пластмасу, прогризаючи навіть бетон. У щурячому співтоваристві процвітає взаємодопомога, але відомі й випадки канібалізму.
Можливо, що ці тварини родом із Персії, де ще дотепер вони живуть у неймовірній кількості. До середини XVIII століття лише цей вид спостерігався у Європі, але відтоді пацюк почав відвойовувати у нього місце, і з таким успіхом, що той усюди повинен був поступитися. Хоча чорний щур і нині ще значно поширений у всіх частинах Землі, але майже всюди розсіяний поодинці. Тепер він поширений у південних частинах Азії, особливо в Індії, в Африці і переважно в Єгипті та Марокко, а також на мисі Доброї Надії, в Америці, Австралії та на островах Тихого океану.
Спосіб життя схожий на спосіб життя пацюка (див. Пацюк).