Поморники, родина (Stercorariidae)
В основному схожі на чайок; характерною відмінністю є товстий, відносно короткий дзьоб, верхній кінчик щелепи якого заломлений сильним гачком; усі 7 видів, що входять сюди, живуть у холодному північному поясі, звичайно на морі, а в період гніздування — в тундрі, на островах і берегах.
Поморники — родина птахів з ряду Сивкоподібні. Довжина тіла 45— 60 см, існує чотири види.
Великий поморник (Calharacta skua) завбільшки може бути з велику ворону: довжина його тіла — 57 см, розмах крил — 146, довжина крила — 43, хвоста — 17 см. Середні пера хвоста наче обрізані, отже, кожне на кінці має два прямі кути. Оперення сірувато-буре з червонуватими і блідо-сірими поздовжніми смужками, біля основи темних крил помітна біла пляма, очі червонувато-бурі, дзьоб біля основи свинцево-сірий, а на кінці чорний, ноги чорнувато-сірі. Молоді птахи кольором оперення не відрізняються від дорослих.
Живляться поморники дрібними ссавцями і птахами. Гнізда на землі або на скелях, у кладці 2—3 яйця. Восени відлітають на південь, у Південну півкулю, і харчуються переважно біля морів. Живлення різноманітне — від ягід до дрібних хребетних. У колоніях морських птахів поїдають яйця і пташенят. Нахабно забирають в інших птахів здобич, причому атакуючи, вони примушують відригнути навіть той корм, що вже проковтнули.
Способом життя птах цей схожий на крупних чайок, але відрізняється від них спритністю і різноманітністю своїх рухів. Це найнебезпечніший морський хижак, до того ж він такий сильний і сміливий, що найбільші морські птахи боязко уникають його. Він постійно голодний, незвичайно ненажерливий і, мабуть, літає тільки для того, шоб полювати. Поки поблизу нього немає інших птахів, він змушений сам шукати собі поживу — кидається у воду на риб, шукає на березі морських тварин, викинутих хвилями. Але як тільки він помітить здалека іншого м’ясоїдного птаха, то гострозоро стежить за ним, чекає, щоб той спіймав собі здобич, і тоді починає переслідувати його так нахабно, що той буває змушений випустити спійману здобич, яку негайно ж хапає поморник. Мертві та хворі птахи, що плавають по морю, — постійно стають його здобиччю. На пташиних горах він безупинно грабує гнізда і викрадає яйця та пташенят для своїх власних дитинчат. Сила його — в дзьобі і довгих, міцних кігтях, які, враховуючи нахабство і сміливість їх володаря, роблять поморника справжнім лихом для птахів, що живуть на спільному гніздів’ї.
У червні поморники кладуть два брудно-зелені яйця в невелике поглиблення на схилі гори, яке заміняє їм гніздо. Самець і самка поперемінно насиджують яйця і хоробро кидаються на кожного, хто наблизиться до гнізда, хай би то була собака чи людина. Вони навіть нерідко ранять людину в голову.
До цієї родини належить довгохвостий поморник (Stercorarius longicaudus), який трохи менший і стрункіший за описаного і відрізняється від нього сильно подовженими хвостовими перами. Це досить поширений в північних морях птах.