Скопа (Pandion haliaetus)
Належить до родини Яструбині. У них порівняно невеликий тулуб, досить короткий дзьоб, що закінчується гачком, сильні лапи, оперені й озброєні дуже загнутими кігтями, і надзвичайно довгі крила. Верхня частина тіла бура, нижня — біла або жовтувато-біла. Скопа належить до небагатьох птахів, поширених по всій земній кулі.
Скопа — птах завдовжки понад півметра, спина якого забарвлена в темно-бурий колір, черевце майже біле, з бурими плямами на волі. Такі ж самі плями є знизу на крилах і на хвості. Голова біла з чубком і темною поперечною смугою над оком. Три види скопи поширені в Африці, в Індо-Австралійському регіоні і майже по всій Америці. В Європі скопа — звичний птах для Середземномор'я і рідкісний на півночі Скандинавії, зрідка трапляється в Англії і навіть Ісландії. Гнізда влаштовує на високих і переважно відокремлених островах. Вихоплює з води риб вагою до 2 кг, причому бувають випадки, коли сильніша «жертва» затягує мисливця під воду.
Спосіб добування поживи визначає весь спосіб життя цих птахів: вони живляться майже виключно рибами і гребують будь-якою іншою їжею. На рибний лов скопа вилітає пізно ввечері до озера або річки. Спочатку вона летить на великій висоті, а потім опускається ближче до поверхні води і починає полювання. Літаючи дуже низько над водою, вона раптом зупиняється і зависає в повітрі, тріпочучи крилами, щоб краще розглянути помічену здобич; випроставши далеко вперед лапи, вона швидко і вправно опускається у воду і зникає під її поверхнею. Але незабаром птах знову підіймається над хвилями, струшує з себе воду і летить до іншого місця. Якщо їй вдалося благополучно схопити рибу — а це буває далеко не завжди, оскільки скопа частенько промахується, — то вона впинається нігтями в її спину так глибоко, що не в змозі їх витягти. Часто вона навіть ризикує власним життям, оскільки велика риба може потягти її за собою углиб і втопити. Схоплену здобич скопа відносить далеко в ліс і з’їдає кращі її шматки. Тільки в крайньому разі скопа полює на щось інше, окрім риби, наприклад, на жаб.
Одразу ж після прильоту, тобто наприкінці березня, скопа береться лагодити старе або споруджувати нове гніздо. Матеріалом для цього служать головним чином товсті, напівтрухляві гілки, які скопа виловлює з води. Кладка складається з 2—3 яєць, насиджуванням яких займаються обоє батьків.
