Канна (Tragelophus oryx)

Що належить до родини Порожнисторогі, досягає завдовжки майже 4 м, з яких 70 см припадає на хвіст; висота біля загривка 1,5—1,9 м; маса 500 кг, а за Гаррісом, досягає навіть до 1000 кг. Забарвлення змінюється залежно від віку, а за спостереженнями Селуса, і залежно від місцевості. У дорослих самців верхня частина тіла світло-бурого або жовтувато-сірого кольору з іржаво-червоним відтінком, боки жовтувато-білі, нижня частина тіла і зовнішня поверхня гомілки та передпліччя також жовтувато-білі; голова світлого жовтувато-бурого кольору, а грива на потилиці і пучок волосся на підгрудді жовтувато-бурі або темно-руді. Смуга на спині майже такого ж кольору. Самки значно менші за самців і не такі кремезні, роги у них довші і стрункіші, зазвичай ширше розставлені і більш чи менш загнуті; підгруддя або мале, або його зовсім немає, забарвлення темніше, ніж у самців. Часто трапляються смугасті канни, іноді ця смугастість виражена дуже чітко, іноді слабко; зазвичай смуги бувають поперечними. Найдовші роги, які доводилося вимірювати Селусу, у самців дорівнювали 76 см, а у самок 86 см. Роги у самців із віком стираються, тому у дуже старих самців їх довжина лише 30—40 см. Дитинча канни, що народилося у Франкфуртському зоологічному саду, мало 65 см завдовжки, голова у нього була дуже тонка і витончена, прикрашена маленькими ріжками завбільшки 3 см; ноги високі, суглоби надзвичайно роздуті; забарвлення таке ж красиве, жовтувато-сіре, як і в матері. але на одному боці у нього було 10, а на другому 8 білих поперечних смужок завширшки не більше 1 см, що тяглися від спини до черева.

Канна — парнокопитна тварина родини Порожнисторогі. Мешкає в саванах Африки (на південь від Сахари). Збереглася головним чином у національних парках. Західну канну занесено до Червоної книги МСОП

Канна поширена у всій південній, а також у східній частині Африки, де трапляється значно північніше за екватор. Улюблені пасовища — трав’яні степи, рідко порослі мімозами; під час посухи вони перекочовують у багаті на води низовини. Але дивно, що канни трапляються і в горах, і притому в найдикіших, майже неприступних місцях. Канни люблять пастися на невисоких горбах, які в Південній Африці часто, подібно до островів, випинаються над кам’янистими, позбавленими рослинності рівнинами. Зазвичай антилопи тримаються групами по 8—10 голів, у яких тільки один або двоє самців. Але в окремі періоди такі групи об’єднуються у великі стада. Здалека канн можна сприйняти за стадо худоби: одні тварини поволі ходять, поскибуючи траву, інші гріються на сонці або відпочивають під тінню рідких мімоз, пережовуючи жуйку. Змінюючи місце пасовища, канни під проводом старого самця поволі біжать в одному напрямі. Якщо канну переслідують, то вона втікає нешвидкою, але дуже великою риссю, а в крайньому разі пускається в галоп і біжить таким чином дуже довго.

Канна — найбільша антилопа: висота її в плечах становить близько 2 м, а вага биків сягає тонни. Майже метрові, спірально закручені роги мають і самці, і самки. Канни незлостиві, легко приручаються. Молоко їхнє дуже поживне і як лікувальний препарат «молкан» застосовується проти деяких кишкових і шкірних захворювань.

За повідомленням Ліхтенштейна, пожива канн складається з тих самих рослин, які служать відмінним кормом для овець і биків; пахучість трав, очевидно, виявляється надзвичайно корисною для всіх жуйних. Старі самці-канни поширюють такий сильний запах мускусу, що завдяки йому не тільки здалеку можна виявити присутність цих тварин, а й можна впізнати місце їх відпочинку, яке вони давно вже покинули.

Звичайна канна важить 600—800 кг при зрості в холці 175—180 см. Середня довжина рогів звичайної канни досягає 73 см, гігантської — 89 см. Максимальна довжина рогів становить 110 і 124 см відповідно.

Усі місяці посухи, коли мало корму, канни бувають досить мляві, але в інший час між старими самцями часто відбуваються жорстокі бійки, під час яких вони завдають один одному небезпечних ран і ламають роги. Сильні і злі самці проганяють слабших зі стада. Вигнані самці об’єднуються разом і живуть холостяками. Мабуть, спаровування у канн не пов’язане з певною порою року, принаймні Гарріс запевняє, що в різні місяці можна бачити вагітних самок і маленьких телят. За спостереженнями, проведеними над тваринами, що перебували в неволі, вагітність триває 282 дні. Спіймані молодими, канни приручаються чи не легше, ніж навіть добродушні дикі види биків.