Дикобраз мексиканський (Coendou mexicanus)

Належить до родини Американські дикобрази (Erethizontidae) ряду Гризуни. Поширений на східному узбережжі Мексики. Тварина ця досягає 95 см завдовжки, з яких майже третина припадає на хвіст. Блискуча шерсть дуже густа і м’яка, злегка хвиляста і така довга, що абсолютно прикриває більшість голок. На нижній частині тіла голок немає; нижня частина шиї, внутрішній бік ніг, морда і половина кінчика хвоста зверху голі, знизу вкриті чорними, а з боків жовтими щетинами. Волосяний покрив здається чорним, тому що окремі волосинки на кінчиках мають блискуче чорне забарвлення. На морді є дуже довгі вуса, а на стегнах передніх і задніх кінцівок — обрідне довге жорстке волосся. Голки жовтого кольору з чорним кінчиком, біля коріння дуже тонкі, потім товщають, і нарешті на кінці загострюються. Біля очей і вух вони стоять так густо, що шерсті зовсім не видно, і вуха повністю закриті ними. Але тут вони набагато коротші і мають світліше забарвлення, ніж на решті частин тіла; на спині знаходяться найдовші і найтемніші голки. Очі вирячкуваті, райдужна оболонка світло-бура, зіниця невелика, подовжена, і очі здаються скляними намистинами. Поки тварина знаходиться в спокійному стані, голки її малопомітні, за винятком ділянок біля очей і вух шерсть здається м’якою і гладкою, і лише коли тварина сердиться, різні нерівності свідчать про приховані під шерстю голки. Дуже розгнівавшись, тварина настовбурчує всі голки, так що вони стирчать в усі боки, і якщо погладити рукою шерсть, то вони відчуваються усюди. Голки сидять у шкірі так слабо, що випадають при щонайменшому дотику; якщо провести рукою кілька разів по шерсті, то можна вирвати дюжину голок, з яких деякі неодмінно встромлятимуться в руку.