Гну білохвостий (Connochaetes gnou)
Досягає 2,8 м завдовжки, з яких на хвіст припадає 50 см; висота в холці — 1,2 м. Товстий тулуб на досить високих і струнких ногах спереду піднесений вище, ніж ззаду; голова майже квадратна, морда так само широка, як у биків, ніздрі прикриті складками шкіри; оточені кільцями променистих білих щетин очі мають дикий і злостивий вираз; вуха короткі і гострі. Роги є в особин обох статей; вони сидять низько на лобі, сплюснуті, дуже широкі, вкриті рубцями, загнуті від основи донизу, а кінцями обернуті вгору. Хвіст вкритий довгим волоссям на зразок кінського, на лобі, спині, шиї і щоках воно густе і довге. Ніздрі мають рухомі клапани; на щоках замість слізних ямок знаходяться жовна, вкриті залозами.
Гну — травоїдна антилопа, яка належить до тієї ж триби (таксономічна група, рангом нижча за родину), що й бубал (конгоні). Два види поширені в Африці, де вони, можливо, є найшвидшими тваринами. Блакитний гну (Connochaetes taurinus) кочує стадами чисельністю від дюжини до декількох сотень голів по відкритих рівнинах у пошуках трави і води. Він має строкате забарвлення, бурі смуги на шиї і холці та чорний хвіст; роги гладкі і широко розставлені. Єдине дитинча народжується після періоду вагітності тривалістю 8,5 місяців. Білохвостий гну (С. gnou), колись поширений на більшій частині Південної Африки, нині є тільки в заповідниках.
Переважний колір шерсті — сірувато-бурий; довгі пасма на грудях, шиї, переніссі і над очима бурі; щетина навколо очей, вуса і борода білі; хвіст біля сіро-бурий, а кінчики волосся на ньому теж білі. Обидві статі забарвлені однаково. Довжина рогів у самок менша, ніж у самців. У новонароджених гну немає рогів, але вони вже мають гриву на потилиці і шиї.
«З усіх тварин, — говорить Гарріс, — гну, здається, є най незграбнішою і найдивнішою як своїм зовнішнім виглядом, так і своїми норовом і звичками. Опустивши між стрункими і сильними ногами волохату і бородату голову та розкидавши за вітром довгий білий хвіст, ця кумедна і полохлива тварина справляє пайдикіше і иайсмішніше враження на спостерігача. Раптово гну зупиняється, опускає низько голову, немов збираючись удатися до рогів; з очей летять іскри, гучне і виразне гарчання, що нагадує ревіння лева, лунає степом, але за мить він вже скаче, розпустивши довгий хвіст за вітром, стрибає, стає дибки, вертиться на місці, падає на коліна, знову схоплюється на ноги, а хвилину потому мчить стрімголов по степу, так що тільки курява здіймається за ним хмарою».
Гну живе в Південній Африці. За розповідями кращих спостерігачів, гну щорічно кочує з місця на місце.
Гну білохвостий досягає в холці 115 см і важить 160—180 кг. Середня довжина рогів — 67 см, але можуть досягати 78 см.
Зір, нюх і слух розвинені чудово; розумові здібності, здається, досить незначні.
Полювання на дорослих гну характеризується своїми труднощами внаслідок надзвичайної швидкості і витривалості цих тварин. Гну, який рятується від погоні, дуже схожий на диких биків.