Гатерія (Sphenodon punctatus)
Належить до родини Клинозубі ряду Дзьобоголові. Знаменитий англійський мореплавець Кук перший розповів світові, що в Новій Зеландії водиться велетенська ящірка гатерія, яка, як йому розповідали, «досягає 2,6 м завдовжки і завтовшки, як людина; кажуть, що вона нападає іноді навіть на людей і з’їдає їх».
Гатерія — незвичайний плазун (Sphenodon punctatus), що зовні нагадує ящірку, мешкає тільки на декількох скелястих о-вах біля берегів Нової Зеландії, перебуває під охороною. Єдиний представник, що дожив до наших дніву з групи плазунів, відомих тільки з копалин тріасового періоду (280—250 млн. років тому). Колись це був дуже поширений великий ряд Дзьобоголові (Rhynchocephalia).
Занесена до Червоної книги МСОП.
Пізніше ця тварина була детально вивчена, і виявилося, що вона за своєю будовою є єдиним видом численного ряду вимерлих плазунів, що зберігся дотепер. Новозеландська гатерія зовнішнім виглядом дуже схожа на інших великих ящірок, а саме на ігуан, але дуже відрізняється від них своєю внутрішньою будовою. Голова у неї чотиригранна, тіло, злегка укорочене, підтримується чотирма досить розвиненими ногами. На потилиці та на спині є шипуватий хвіст, як в ігуан, тіло вкрите дрібними і більшими щитками, а на нижньому боці — лусками.
Гатерія активна при більш низьких температурах тіла, ніж інші плазуни, росте дуже повільно, тому статевої зрілості досягає у 20 років, а жити може більш як 100 років. Мешкає в норах, які робить сама або одержує в спадок від риючих птахів, наприклад від буревісників.
Найголовніші особливості внутрішньої будови такі: квадратна кістка, на противагу всім лусковим плазунам, нерухомо з’єднана з черепом. Зуби щільно укріплені в щелепних кістках і в немолодих гатерій так стираються, що вони кусають краями щелеп, подібно до черепах. Схожість з крокодилами полягає у наявності черевних ребер, кількість яких і положення відповідають зовнішнім черевним щиткам і міцно зростаються з ними. Схожість зі зміями виявляється у відсутності барабанної перетинки і відокремленої барабанної порожнини. Нарешті, будова хребців частково нагадує хребет риб та деяких земноводних і тотожна хребцям викопних тварин: іхтіозаврів, мегалозаврів і телеозаврів.
Хоч це і древній птах, автотомія хвоста у гатерії вже розвинена. На місці втраченого хвоста виростає новий. Звичайно самці гатерій втрачають його в бійці за житло (при цьому «квакають» — вигук збуджених гатерій).
Загалом гатерія — це плазун, схожий зовнішнім виглядом на ящірок, але де в чому її організація відповідає нижчому ступеню — земноводним, а частково має особливості, властиві черепахам і зміям.
Дюжину яєць самки заривають у землю, засипають їх і йдуть собі. Яйця розвиваються дуже повільно: 13—14 місяців. Ростуть гатерії також повільно і живуть довго (в неволі, в Новій Зеландії, — до 77 років). Рептилії звичайно віддають перевагу температурі 25—27°, а гатерії — 10—12°.
Тварина ця дуже швидко зникає, і щороку стає важче здобувати її. Велетнів, про яких повідомляли мандрівники, давно вже немає, і тепер трапляються лише дрібні особини менш як 1 м задовжки.