Калан, або видра морська (Enhydra lutris)

Що належить до родини Куницеві, мешкає виключно в морі. Це представник особливого роду, який утворює, можливо, сполучну ланку між видрами і тюленями. Голова його, щоправда, дещо стиснена, але кругліша, ніж у прісноводих видр. Шия коротка і товста, тулуб циліндричний, хвіст короткий, товстий, сплюснутий, клиноподібно загострений і густо оброслий волоссям. Передня пара ніг лиш трохи відрізняється від ніг річкової видри, а задня має абсолютно своєрідну будову. Передні ноги відрізняються від ніг річкової видри тільки своїми укороченими пальцями, які з’єднані мозолястою, знизу голою перетинкою і закінчуються маленькими та слабкими кігтями. Задні ж лапи є ніби плавцями, схожими на ласти тюленів, від яких вони відрізняються тим, що зовнішні пальці довші за внутрішні. Задні лапи морської видри значною мірою нагадують лапи бобра, з тією тільки відмінністю, що вони вкриті зверху і знизу коротким густим шовковистим волоссям. Хутро складається з довгого прямого волосся ості темно-бурого кольору з білими цятками, утвореними з білих кінчиків волосся. Молоді тварини мають довге, жорстке, біле або буро-сіре волосся, яке зовсім приховує тонкий бурий підшерсток. Дорослі морські видри досягають загальної довжини щонайменше 1,5 м, з яких близько 30 см припадає на хвіст, і ваги від 30 до 40 кг. Зона поширення морської видри обмежується північною частиною Тихого, або Великого, океану, приблизно ланцюгом Алеутських островів і островом Беринга. Біля американських берегів вона спускається далі на південь, ніж біля азіатських, а саме, за Скаммоном, до 28° північної широти, але й тут також з року в рік стає дедалі рідкіснішою.

видра морська

Пожива каланів складається з морських раків, черепашок, дрібної риби, рідше — з морської рослинності або м’яса великих тварин.

За способом життя калан так само цікавий і приємний, як веселий і кумедний за вдачею. Коли він біжить, хутро його блищить яскравіше за найчорніший оксамит. Калани воліють триматися сім’ями. Самок каланів можна цілий рік бачити з дитинчатами. Вони народжують тільки по одному дитинчаті. Малюки народжуються зрячими і зі всіма зубами. Самки носять їх у роті, а в морі — лежачи на спині й обхопивши їх передніми лапами, подібно до того як жінка тримає в руках своє дитя.

Калан — тварина, найбільша після гігантської видри й найважча із куницевих, має вагу до 45 кг.

видра морська

Рухи каланів надзвичайно граціозні й швидкі. Вони відмінно плавають і дуже спритно бігають. Під час сну вони лежать на землі, згорнувшись, як собаки; виходячи з води, обтрушуються і чистяться передніми лапами, як кішки. Вони бігають дуже швидко, але при цьому описують криві лінії.

Калани, пірнувши, збирають голкошкірих, кладуть їх у складки шкури під пахвами й міцно притискають лапою, не розгубити.

У липні або серпні калани линяють, утім, не дуже, і стають тоді дещо бурішими. Кращі хутра тому виходять у березні, квітні і травні; більша частина їх іде до Китаю.

видра морська

Наразі цей усюди переслідуваний дорогоцінний хутровий звір став не тільки рідкісним, а й украй боязким, що страшенно утруднює полювання на нього. Якщо полювання на каланів прогресуватиме і закон не вживе заходів з обмеження їх відстрілювання, то можна майже напевно стверджувати, що з часом калан буде зовсім винищений і, подібно до морської корови, описаної Стеллером, буде зарахований до тварин, за нашої, так би мовити, пам’яті знищених на земній кулі.