Мірикина, або мавпа нічна (Aotes trivirgatus)

Є абсолютно особливим родом мавп. У неї маленька кругла голова з великими совиними очима; морда досить велика, широка, але мало видається назовні; отвори ніздрів обернуті вниз; вуха маленькі. Тіло довге, вкрите м’яким волоссям, досить пухнастий хвіст довший за тулуб, нігті сплюснуті та заломлені гачком. Тонке тіло мірикини завдовжки 35 см, хвіст — 50 см. Колір шерсті зверху сіро-бурий з іржавим відтінком, кінець хвоста чорний. На тім’ї три поздовжні чорні паралельні смуги однакової ширини, а уздовж спини аж до хвоста йде широка світла жовтувато-бура смуга. Шерсть тонка і м’яка на дотик, і колір її однаковий як у самця, так і у самки.

Мірикина водиться переважно у спекотних країнах східної частини Південної Америки, але заселення її обмежується деякими областями. Вона проводить час на деревах або в дуплах, вночі шукає собі поживу, а вдень повертається в дупло, де й спить цілий день.

«Ці мавпи, — говорить Бетс, — хоча і сплять вдень, але прокидаються при щонайменшому шумі, так що люди, які проходять повз вибране мірикинами для нічлігу дерево, бувають уражені раптовою появою цілої групи смугастих мордочок, що ховалися дотепер у дуплі дерева».

За свідченням мисливця, самка народжує в наші літні місяці по одному дитинчаті, носить його спочатку на грудях, потім на спині. Молоду мірикину легко приручити, старі ж залишаються завжди дикими і кусаються. З органів чуття найкраще розвинений, мабуть, слух.

Щонайменший шум порушує її увагу. Зором користується вона тільки вночі, оскільки денне світло її засліплює, і вона нічого не може бачити. Тямущість її дуже обмежена.