Гуси
Птахи з родини Качині. Вони відрізняються від лебедів товстим тулубом, коротшою шиєю і дзьобом та високими кінцівками. Дзьоб — майже однакової довжини з головою, зверху — заокруглений, знизу — плоский, озброєний на краях гострими зубчиками і вкритий м’якою шкіркою.
Гуси — великі водоплавні птахи, належать до родини Anatidae, близь-коспоріднені лебедям і качкам. Мають міцне тіло і довгі шиї. Справжні гуси належать до підродини Anseriпае, але назви «гусак» і «качка» іноді не відповідають таксономії, групам. Гуси добре плавають, проте ведуть в основному наземний спосіб життя.
Гуси поширені скрізь. На воді вони знаходяться менше за інших качиних, а частину свого життя проводять на суші і навіть на деревах; у долинах вони живуть частіше, ніж у горах. Хода в гусей поважніша, ніж в інших качиних; хоча плавають вони гірше за качок і лебедів, але все-таки досить спритно і швидко; пірнають на значну глибину, літають легко і красиво, долаючи великі простори. Багато видів видають бурмотливі звуки, інші гелготять; сердиті гуси звичайно сичать.
Своєрідне забарвлення має білий гусак(Anser caerulescens): він майже весь білий, за винятком перших десяти махових пер чорного кольору. Його батьківщина — далека північ Америки, але він поширений також і в Північно-Східній Азії.
Це, без сумніву, розумні, тямущі і обережні птахи; вони не довіряють людині, добре відрізняють мисливця від пастуха, виставляють сторожів і з розсудливістю вживають усіх заходів заради своєї безпеки. Якщо їх спіймати, вони дуже швидко пристосовуються до нових умов і згодом стають ручними.
Нащадки сірого гусака — наші звичайні свійські гуси — мало відрізняються від своїх пращурів характером і особливостями будови. Але дикі родичі тримаються більш поважно, рухи їхні швидші, і враження, яке вони справляють на спостерігача. дещо інше. Вони ходять набагато легше, швидше і красивіше за свійських гусаків, плавають добре, іноді пірнають, але все-таки на воді менш спритні, ніж на суші. Політ їх хоч і не такий легкий і красивий, як у споріднених видів, але все-таки досить швидкий і тривалий.
Хоча самець не бере участі в насиджуванні, але пізніше разом із самкою водить пташенят і служить вартовим для всієї сім’ї.
Гусак сірий (Anser anser) — це найбільший з усіх диких гусей, що водяться в Європі. Гніздиться в Північній і Середній Європі, звідси через Середню Азію до самої Камчатки, на південь — до Північно-Західної Індії та Китаю.
Гуси живляться переважно рослинною їжею. За допомогою свого дзьоба із ріжучими краями вони скубуть траву і злаки, капусту та інші городні рослини, обривають листочки, ягоди, стручки і колоски, вправно їх вилущують і оголяють зерна, риються на дні дрібних калюж, шукаючи корм і там. Деякі види їдять, крім того, комах, черепашок і дрібних хребетних. На всі види гусей полюють.
Від сірого гусака (Anser anser) пішли свійські гуси. Колір його оперення на спині — буро-сірий, нижня частина тіла — жовтувато-сіра з чорними плямами; пера надхвістя і черева — білі. Сірий гусак характерний для місцевостей з помірним кліматом; зона його поширення охоплює всю Європу й Азію між 70 і 45° з. ш.; він віддає перевагу болотам, що чергуються з великими водними просторами, або важкодоступним острівцям, густо порослим травою, очеретом і чагарником.
Прилетівши на батьківщину, парочки відшукують собі відповідну місцину для гнізда. З товстих і м’яких стебел, листя очерету, комишів тощо сплітається груба основа гнізда, яке вистилається більш ніжним матеріалом і товстим шаром пуху. Готуючись до насиджування, самка висмикує у себе весь пух, викладає ним зсередини гніздо, а також накриває ним яйця, коли ненадовго їх залишає. Пташенята вилуплюються на 28-й день насиджування; через день-другий батьки відводять їх на воду і навчають відшукувати собі корм.