Дафнії

Належать до родини Гіллястовусі (Cladocera). Тулуб дафнії овальної форми, злегка сплощений і знаходиться в двостулковій черепашці. На великій голові, що видається вперед, розташовано єдине величезне око, яке, за допомогою спеціальних м’язів, постійно обертається. Від шийної частини відходять у різні боки загнуті під прямим кутом великі сяжки, які закінчуються перистими розгалуженнями; сяжки ці служать для плавання так само, як і роздвоєний хвостовий придаток.

Дафнії — водяні блохи, невеликі ракоподібні, досить поширені в прісних водоймах; утворюють підряд Гіллястовусі (Cladocera). Все тіло дафнії, окрім голови, знаходиться в напівпрозорому двостулковому карапаксі (панцирі). Голова закінчується дзьобом; є фасеткове око і довгі антени. На кінці черевця знаходиться шип, так званий задній виріст. Антени використовуються для плавання. Ударяючи ними по воді, дафнії підіймаються поштовхами вгору; сходячи вниз, використовують їх як парашут. Помахами грудних ніжок через порожнину панцира проганяється вода, що містить зважені поживні частинки. Гребенеподібні краї грудних ніжок фільтрують ці частинки з води і спрямовують до рота. Відкладають яйця, влітку відтворюючи партеногенетично тільки самок, а восени і самок, і самців, в результаті спаровування яких утворюються яйця, здатні пережити зиму.

У дафній самки крупніші за самців. Самці бувають забарвлені в блакитний або червоний колір. У дафній спостерігається правильне чергування поколінь; протягом літа, або взагалі за сприятливих умов, самки відкладають так звані «літні» яйця, які розвиваються без запліднення; але з наближенням зими самки відкладають «зимові» яйця, менші за розмірами, які мають щільнішу оболонку. Крім того, дбайлива мати поміщає по декілька (від 2-х до 4-х) таких яєць в особливу капсулу, так зване сідельце (Ephippium).

Найбільш поширені в озерах звичайна дафнія (Daphnia pulex) і велика дафнія (Daphnia magna), близьким родичем якої є Acanthocercus.

Відомо також декілька видів з роду Polyphemus і Bythotrephes, у яких черепашка дуже маленька.