Бородавочник африканський (Phacochoerus aethiopicus)
Досягає довжини 1,9 м, з яких на хвіст припадає 45 см; висота у загривку — 70 см. Тіло має циліндричну форму, спина посередині ввігнута, шия коротка, голова велика, лоб широкий і низький, вся морда помітно розширена, особливо видається нерозмірна широка верхня губа. Морда з обох боків спотворена трьома бородавчастими наростами, з яких один, декілька сантиметрів заввишки, загострений і рухомий, то піднесений догори, то висить під очима; другий, трохи менший, завжди стирчить догори і знаходиться спереду на верхній щелепі; третій, в основі дуже довгий, починається біля нижньої щелепи і доходить до самого рота. Очі маленькі, витрішкуваті, як у бегемота, облямовані знизу великими півмісяцевими складками, які можна порівняти із слізними ямками; можливо, тут і знаходиться яка-небудь залоза. Вуха загострені, писочок такий розширений, що утворює спереду подовжену яйцеподібну площину. На кистьових суглобах передніх ніг знаходяться широкі мозолі. Довгий хвіст має вигляд батога і закінчується густою китицею. Окрім бакенбард і гриви на спині тіло подекуди вкрите обрідно розкиданими щетинами. У роті знаходяться дуже великі викривлені ікла, на кінцях тупі, заломлені догори, як у всіх свиней. Волосся на боках і на нижній частині живота коротке і обрідне навіть у холодну пору року; в теплу пору, і особливо після линьки, його так мало, що сірувато-аспідну шкіру добре видно, і м’які, тонкі щетини, що її вкривають, додають шкірі світлішого відтінку. Навпаки, грива, що йде уздовж усієї спини від лоба до крижів, дуже розширюється на спині, складається з товстого, що майже не згинається, чорного волосся з коричневим забарвленням на кінці, такого довгого, що воно спадає на боки до черева. Очі з густими віями оточені жорсткою щетиною, подібна до цієї щетина утворює на нижній щелепі помітні бакенбарди. Африканський бородавочник поширений переважно в Середній і Південній Африці.
Бородавочник — вид свиней (Phaco-choerus aethiopicus), належить до родини Suidae. Поширений в Африці — в саванах і на відкритих рівнинах. Бородавочник сіро-бурого кольору, шкура вкрита обрідною щетиною, а навколо очей розміщуються бородавки. Довге рило має дві пари іклів — верхніх, які можуть у великих самців сягати 63 см у довжину, і нижніх, які, незважаючи на незначну довжину (всього 6 см), дуже гострі і є смертельно небезпечною зброєю.
Його можна побачити в Абіссінії на висоті до 3000 м над рівнем моря, по берегах Білого Нілу, в усіх порослих чагарниками місцевостях, на полях, в очеретах або в майже непроникних бамбукових гаях, яким ці тварини віддають перевагу, оскільки білі молоді пагони бамбука є їхньою улюбленою поживою. На думку Гейгліна, бородавочники збираються стадами різної чисельності, так само як більшість видів цієї родини. Вони пасуться з вечора до ранку, вдень відлежуються в лігві, переважно в болоті, там, де можна зануритися у воду. За повідомленнями Бема, у Східній Африці бородавочник віддає перевагу сухим лісам і степам, порослим травою, і його можна вважати некочівною твариною, оскільки час від часу його завжди можна знайти у певному окрузі. Стадами він живе рідко, частіше попарно, і самка неохоче кидає навіть підстреленого самця. Старі самці віддають перевагу самотності. Живляться вони, на думку Рюппеля, корінням, — ось для чого їм потрібні величезні ікла. Щоб добути їжу, тварина стає навколішки, відштовхується задніми ногами і ковзає на мозолястих наростах, що є на колінах. В такому положенні вона, щоб добути свою улюблену їжу — коріння і бульби, починає проривати глибокі борозни, працюючи більше іклами, ніж писочком. Крім того, вони їдять і різноманітну тваринну їжу: гусінь, лялечок, жуків, черв’яків, а також плазунів і навіть падло.
«Незважаючи на величезні ікла і дійсно кремезну статуру, — говорить Гейглін, — ці тварини не дуже злі і, навіть підстрілені, не вміють так добре захищатися, як європейські кабани. їхнє м’ясо не таке смачне, як м’ясо наших диких свиней, вживання його часто призводить до розладу шлунку».
Перший бородавочник був привезений з Капської землі до Європи 1775 року. Його тримали недовго в зоологічному саду в Гаазі, де його вважали за дуже добродушну істоту, поки одного чудового дня не виявилася його лють: він кинувся на свого сторожа і завдав йому своїми жахливими іклами смертельного удару.
Бородавочники африканські не такі масивні, як європейські та азійські кабани, але верхні ікла у них, як шаблі: завдовжки бувають до 63 см.
«Житлова нора бородавочника складається з просторої камери, в якій сплять батько, мати і діти, що підросли. Звідси полого вниз йде хід у наступну камеру, де восени, з вересня по листопад, з'являються на світ гарненькі поросятка. Якщо переслідувати самку з поросятами, то малюки часто кидаються на землю і удають із себе мертвих. Але спробуйте підніміть хоч одного! Воно заверещить як різане, і тоді матка негайно біжить до нього... Леопард переслідував самку бородавочника з поросям. Матка раптово обернулася і напала на леопарда: той накивав п'ятами. Іншим разом бородавочник чимось прогнівив слона. Слон голосно засурмив і кинувся в атаку. Бородавочник обернувся і пішов просто на слона. Той від несподіванки навіть відступив».
Бернгард Гржімек