Бабіруса (Babyrousa babyrussa)
Належить до родини Свинячі, — тварина дуже велика. Загальна довжина тіла дорослої тварини — 1,1 м, хвоста — 20 см. Висота в холці і в крижах — близько 80 см. Тіло довге, округле і огрядне, з боків трохи сплюснуте, спина округла, шия коротка і товста, голова нерозмірно з тулубом мала, видовжена, лоб теж заокруглений, рило дуже тонке, видається над нижньою губою і, як у всіх свиней, закінчується голим хрящовим п’ятачком з твердими, мозолястими краями; на цьому п’ятачку розташовані ніздрі. Ноги у цієї свині м’язисті, але досить довгі; на всіх кінцівках по чотири копита; на передніх вони трошки далі відстоять одне від одного, ніж у інших свиней; хвіст тонкий і висячий. Ікла верхньої щелепи, які у самця дуже довгі, тонкі і гострі, проростають крізь шкіру морди; спереду вони заокруглені, з боків сплюснуті, ззаду з тупим ребром, ростуть догори, одночасно заломлюючись назад, так, що під старість вростають в шкіру лоба і утворюють таке собі півколо. Коротші і товщі бивні нижніх щелеп прямі і спрямовані в різні боки. У самки ікла дуже короткі, верхні буравлять морду, як у самців, але стирчать не більше ніж на 2,5—3 см. Різців у верхній щелепі чотири, у нижній — 6 і по 5 кутніх зубів вгорі і внизу. Сосків усього два, і знаходяться вони в паху.
Вагітність у бабіруси триває 5 місяців. Звичайно народжує одне однотонно забарвлене порося.
Тіло вкрите досить обрідною щетиною, яка дещо густіше росте уздовж хребта на спині, між численними складками тіла і на кінці хвоста, де вона навіть утворює маленьку китицю. Шкіра товста, тверда, груба і зморшкувата, а на морді, біля вух і на шиї утворює глибокі складки. Спина і боки ззовні брудного буро-сірого, а з внутрішнього боку ноги суцільного іржаво-рудого кольору. Посередині спини йде жовтувато-бура смуга, утворена кінчиками щетини. Вуха темні.
Бабіруса абсолютно безшерста, у самок тільки два соски і небувало мала для свиней плодючість: одне або двоє поросят на рік. Живуть бабіруси в густих лісах, на болотах, біля річок і озер. Прибережна рослинність — їхній корм. Плавають багато і дуже добре.
Острів Целебес і, на думку Розенберга, лише північна його частина вважається батьківщиною бабіруси. Болотисті ліси, очеретяна поросль, калюжі й озера, де є багато водяних рослин, — ось їхні улюблені місця. Тут вони збираються великими або малими стадами, вночі пасуться і їдять усе, що трапляється їстівного. Бабіруса ходить досить швидким кроком, бігає швидше, ніж наші дикі свині.
Ікла у бабіруси величезні, до 40 см, загнуті вгору і назад. Причому ікла верхньої щелепи пронизують верхню губу.
Доведено, що бабіруса чудово плаває, і не тільки в прісних водоймах, але й перепливає з одного острова на інший через морські протоки.
Із органів чуття найкраще розвинені слух і нюх. Бабіруса протяжно, слабко хрюкає. Розумовий розвиток такий само, як і в інших свиней.
Говорять, що в лютому самка приносить одне або двоє поросят 15 і 20 см завдовжки.
