Кріт звичайний, або європейський (Таlра europaea)
Зустрічається тільки в Європі та Азії. Довжина тулуба досягає 15 см, найбільше 17 см, включаючи і 2,5 см, що припадають на хвіст; висота в зашийку близько 5 см. Зубна система складається з 44 зубів. Коротенькі ноги поставлені відносно циліндрового тулуба горизонтально. Дуже широкі, рукоподібні лапи мають долоню, обернуту постійно назовні, а не всередину, як у інших тварин. Між короткими пальцями з широкими, дуже сплюснутими і тупо обрізаними кігтями найдовший — середній, зовнішні ж поступово коротшають і майже сполучені один з одним перетинкою, навіть майже зрощені. На маленьких і коротких задніх ногах пальці роз’єднані, а кігті загострені і слабкі. Очі, завбільшки майже з макове зернятко, розташовані посередині між кінцем рильця і вухами й абсолютно закриті шерстю голови, але мають повіки і можуть довільно висуватися вперед або втягуватися назад. Маленькі вуха не мають зовнішніх раковин.
Ареал звичайного, або європейського, крота — широкі простори лісів, полів, лук і лісостепів від Іспанії на заході до Західного Сибіру.
Рівномірно чорна шерсть усюди дуже густа, коротка, м’яка і шовковиста. Блискучі вуса і надочні щетини теж короткі і дуже тонкі. За винятком лап, ступень, кінчика рильця і хвоста, хутро вкриває весь тулуб; шерсть вирізняється своїм блиском, що має то бурий, то голубуватий або навіть білий вилиск.
Довжина тіла 8—18 см. Передні кінцівки використовуються для риття ходів: вони короткі, масивні й мають широкі лопатоподібні долоні, вивернуті назовні. Вушних раковин немає. Очі маленькі, рудиментарні, часто приховані під шкірою. Хутро коротке, густе й м'яке. Забарвлення чорне або буре.
Самка має більш струнку будову, ніж самець, і молоді тварини забарвлені дещо сіріше від старих.
Могутні лапи дозволяють кротові рити в землі довгі тунелі. Подрібнюючи твердий ґрунт кігтями, кріт пропускає його під собою і відкидає назад задніми кінцівками.
Зона поширення крота проходить через Європу і Північну Африку та через Азію до Алтая і навіть до Японії. Про свою присутність кріт дає знати за допомогою земляних куп, які він постійно викидає. Ці купи точно показують напрям і протяг тієї ділянки, на якій кріт полює.
За годину кріт проходить під землею від 3,5 до 4,5 метрів. Час від часу він виштовхує на поверхню біля входу до тунелю зайву землю.
«Зі всіх наших підземних тварин, — пише Блазіус, — звичайний, усюди поширений кріт старанніше за всіх працює над збудуванням витіюватих жител і ходів. Йому доводиться дбати не тільки про задоволення свого ненажерливого апетиту, а й про забезпечення безпеки проти нападів численних ворогів. Наймайстерніше і найретельніше будується кубло, або лігво. Зазвичай воно знаходиться в найзатишнішому, важкодоступному місці, під корінням дерев, під стінами і в більшості випадків трохи віддалене від повсякденної ділянки для полювання. Ця ділянка щодня розширюється, різноманітно розгалужуючись і схрещуючись своїми переходами. З ним кубло сполучене довгим, у більшості випадків досить прямим переходом. У період розмноження окрім цих ходів кріт влаштовує ще й інші. Справжня нора звіра позначається на поверхні особливо великою купою викинутої землі; нора всередині складається з овальної комірки, що завширшки має понад 8 см, яка служить за спальню, і з двох кругових галерей; велика галерея влаштована на одній висоті з коміркою й оточує її приблизно на відстані 16—25 см, а менша проходить трохи вище за комірку і паралельно до першої. Стіни комірки і прилеглі до кубла ходи оброблені дуже щільно, добре утрамбовані і ретельно згладжені. Саме кубло м’яко вистелене травою і листям переважно молодих злакових рослин, мохом, соломою, гноєм або ніжним корінням; все це кроти переважно наносять із поверхні землі. Якщо звірові загрожує небезпека згори, то він відсуває м’яку підстилку вбік і йде вниз; якщо ж небезпека насувається знизу або з боків, то він рятується у сполучних ходах, які ведуть до меншої кругової галереї. Нора в будь-якому разі дає кротові безпечний притулок для сну і відпочинку, і тому в ній він проводить весь свій вільний від полювання час. Житло це лежить на глибині 30—60 см від поверхні землі. Головна галерея ширша за тулуб крота, тому тварина швидко і зручно може рухатися нею назад і вперед; стіни тут добре утрамбовані, тому дуже тверді і міцні. З поверхні головну галерею не можна помітити, як інші ходи, за викинутою землею, тому що, працюючи над нею, кріт усю вириту землю придавлює до сторін проходу. Ця галерея служить для дуже швидкого і зручного сполучення з повсякденним місцем полювання; нею нерідко користуються й інші підземні жителі, як, наприклад, землерийки, миші і жаби, які, проте, дуже бояться зустрітися тут із кротом. Зовні галерею можна помітити тільки за тим, що рослини всихають над нею і грунт трохи осідає в цьому місці. Галерея нерідко буває 30—50 метрів завдовжки. Місце полювання крота, як уже сказано, знаходиться переважно далеко від його житла і день у день, взимку і влітку розкопується й обнишпорюється у всіх напрямах.
Тут ходи риються тільки для тимчасового користування і тому не характеризуються особливою міцністю; земля внаслідок цього місцями викидається назовні у вигляді куп, і тим робить помітним напрям ходів. Кроти ходять на полювання зазвичай тричі на день: рано вранці, опівдні й увечері; таким чином, щодня їм доводиться шість разів пробігати назад і вперед головною галереєю весь простір до нори. У цьому разі варто тільки знайти напрям галереї, щоб напевно впіймати крота протягом кількох годин».
Вагітність у кротів настає 1 раз на рік і триває 40 днів, в поносі зазвичай 5 дитинчат (від 3 до 9). Кубло кротенята покидають у віці близько 1 місяця, до 5—6 місяців досягають статевої зрілості самці, а самки — в 11—12 міс.
Через надзвичайну ненажерливість він постійно повинен розширювати ділянку свого полювання і тому безперервно зайнятий розбудовуванням підземних володінь. Невтомно викопує горизонтальні ходи на незначній глибині під землею і, щоб видалити розриту землю, викидає на поверхню всім відомі купи.
Середина житла не має безпосереднього сполучення із зовнішнім повітрям, проте воно надходить туди в достатній кількості між свердловинами розритої землі і постачає тварині необхідну кількість кисню. Окрім повітря кроту потрібна ще вода для пиття; тому він поступово влаштовує собі окремі ходи, які ведуть до найближчих калюж і струмків, а якщо їх немає поблизу, то викопує спеціальні шахти, куди збирається дощова вода.
Головна пожива крота складається з дощових черв’яків і личинок комах, що живуть під землею. Окрім червів і личинок кріт їсть хрущів і гнойовиків, капустянок та всіх інших комах, яких спроможний роздобути, а також равликів і стоніжок, які особливо, здається, подобаються йому. Надзвичайно тонкий нюх допомагає йому знаходити комах. Кріт полює, проте, не тільки під землею, а приносить поживу і з її поверхні, іноді навіть із води. Землерийка або полівка, жаба або ящірка, мідянка і вуж, які випадково забредуть у кротове житло, стають його жертвами. Голод крота невгамовний. Йому необхідна щодня така кількість поживи, яка дорівнювала б масі його власного тіла, він не витримує без їжі й півдоби. У гостроті чуттів крота дуже легко можна переконатися на спійманих тваринах.
Риття не становить для крота важкої праці. За допомогою своїх сильних потиличних м’язів і могутніх передніх кінцівок, якими він тримається на певному місці, кріт свердлить пухкий ґрунт рилом, розгрібає його передніми лапами по боках і з надзвичайною швидкістю відкидає назад. Його вуха завдяки здатності замикатися захищені від запорошення піском і землею. Розриту землю кріт залишає позаду себе у проритому проході доти, доки її не нагромадиться стільки, що вона стане йому заважати; тоді він викидає землю на поверхню мордою, при цьому вгорі утворюється шар пухкої землі 12—15 см завтовшки. У легкому ґрунті кріт риє з вражаючою швидкістю. Під землею ж, по ходах, пересувається із швидкістю кінської рисі.
Загострений, украй рухливий ніс служить йому водночас і органом дотику. Це особливо видно, коли кріт випадково виходить на поверхню землі і старанно шукає місце, сприятливе для швидкого риття. Він квапливо шастає тут і там і досліджує ґрунт, перш ніж пустити у діло свої могутні копальні знаряддя. Навіть під час самого копання його ніс постійно попереду.
Слух у крота чудовий. Імовірно, він служить йому головним чином для попередження про небезпеку; кріт точно розрізняє не тільки найтихіший струс землі, а й кожний підозрілий шум і поспішає тоді якомога швидше втекти. Те, що смак стоїть після цих двох чуттів, видно з різноманітності його поживи і з ненажерливості, з якою він їсть. Кріт не пробує на смак ту чи іншу здобич, а відразу береться їсти, доводячи цим, що для нього все однаково їстівне.
У період кохання самці і самки часто залишають ночами свої нори і нишпорять у пошуках жител інших кротів, щоб напроситися до них у гості. Доведено, що набагато частіше випадає зустрітися двом самцям, які шукають кохання, ніж самцеві з самкою. Щойно суперники зійдуться, як починається жорстока боротьба. Нарешті, після чималих бійок самець знаходить самку.
Самка влаштовує своїм майбутнім дитинчатам кубло зазвичай там, де схрещуються декілька підземних тунелів, щоб у разі небезпеки мати якомога більше виходів для втечі. Кубло є простою коміркою, м’яко вистеленою ніжними, в більшості випадків пережованими, рослинами: листям, травою, мохом, соломою, а також гноєм та іншим подібним матеріалом. Кубло знаходиться зазвичай на досить великій відстані від попередньої нори крота і сполучається з нею круговою галереєю. Після майже чотиритижневої вагітності самка народжує в цьому кублі 3—5 сліпих дитинчат, яких можна вважати найбезпораднішими зі всіх ссавців (за винятком сумчастих).
Кріт не схильний до зимівлі, як і багато інших комахоїдних. Нерідко можна бачити, як кріт викидає купи з-під щойно випалого снігу і робить великі переходи в мерзлому ґрунті під пухким снігом.
Окрім людини, кріт має ще багато інших ворогів. Тхори, горностаї, сови, соколи, мишоїди, ворони і лелеки підстерігають його біля земляних куп, а маленька ласка переслідує його навіть у ходах, там він, як уже сказано вище, нерідко стає жертвою гадюки. Тільки лисиці, куниці, їжаки і вищеназвані птахи їдять кротів, інші ж вороги лише убивають їх і покидають.