Морський слон південний (Mirounga leonina)
Належить до родини Тюлені ряду Ластоногі. Цей вид характеризується коротким видовженим хоботом, у який переходить ніс самця. Кількість і порядок зубів такі ж самі, що й у чубаря.
Південний морський слон, на відміну від сірого північного, має буре забарвлення. Тіло морських слонів вкрите товстою голою шкірою, під якою знаходиться 10-сантиметровий шар підшкірного жиру. Через непомірний промисел заради добування жиру морські слони були дуже винищені.
Морський слон серед деяких моряків відомий ще під назвою «морський вовк». У довжину він сягає 5 м. Самка приблизно наполовину коротша і на дві третини легша (самці важать понад 3000 кг).
Голова у морського слона велика, широка і видовжена, морда не дуже довга, досить широка, дещо звужується на кінці і наче обрубана. Верхня губа усаджена шістьма рядами міцних щетин завдовжки до 15 см. Очі відносно великі, круглі, вирячкуваті, повіки без вій, але на бровній дузі помітно від 8 до 10 щетинистих волосинок, які замінюють брови. Надзвичайно маленьке вухо, розташоване недалеко від ока і нижче його, являє собою круглий отвір, який навіть не захищений складкою шкіри. Носи у самця і самки різні. У самця він подовжується в хобот майже на 40 см. У спокійному стані хобот являє собою безліч поперечних складок, звішується дугоподібно і закінчується ніздрями. Роздутий, він збільшується удвічі та стоїть прямо, тому всі складки зникають і ніздрі видно на плоскій передній ділянці носа. Відносно довга, але товста шия переходить без помітного виступу в тулуб. Передні кінцівки не дуже довгі, але все-таки сильні та міцні; з п’яти пальців, з’єднаних між собою плавальною перетинкою, середній палець коротший за другий, найдовший. Дуже сильні та досить довгі задні кінцівки теж мають по п’ять пальців, з’єднаних перетинками. Хвіст, як і в більшості тюленів, короткий і загострений. Хутро складається виключно з короткого, товстого, жорсткого і блискучого, але не гладко прилеглого волосся, колір якого міняється не тільки залежно від віку і статі, але й від пори року. У самців безпосередньо після линьки переважає синювато-сірий колір, при цьому спина завжди темніша за черевну частину. У самок хутро зверху темного оливково-бурого кольору, з боків жовтувато-бурого, знизу яскраво-жовтого. Молоді однорічні тюлені зверху темні, з боків світлі, сріблясто-сірі, знизу жовтувато-білі.
Морські слони — найбільші з існуючих на Землі ластоногих. Свою назву морські слони дістали як через свою огрядність (великі самці сягають 6,5 м завдовжки і важать 3,5 тонни), так і через наявність у самців короткого м'ясистого і розтяжного хобота. Розмірами ці тварини порівнянні зі слонами і носорогами, а у воді поступаються лише китам.
Зона поширення морського слона — всі південні океани, починаючи приблизно від 50° південної широти, і, можливо, навіть переходить Південний полярний круг. Раніше він був поширений біля південного узбережжя Америки і прилеглих до нього островів.
Своїм способом життя морський слон нагадує морського котика і морського лева. Він теж щорічно здійснює подорожі на південь; великі та слабкі залишаються на місці, а здорові мандрують. У Патагонію морські слони прибувають у вересні і жовтні, часто навіть і в червні цілими стадами, а в кінці грудня йдуть на південь. На березі Каліфорнії проводять майже весь рік, але головним чином від лютого до червня. Віддають перевагу піщаній і кам’янистій місцевості, заходять також і в прісні води.
Їхні рухи на землі дуже безпорадні. Щоб рухатися вперед, вони вчиняють як тюлені: згинаються і випростовуються поперемінно, викидаючи своє тіло то вперед, то назад. Якщо морський слон дуже гладкий, то при русі назад тулуб його гойдається і нагадує наповнений холодцем пузир. Насилу подолавши невелику відстань, він мусить відпочити; але, незважаючи на це, морські слони підіймаються в Каліфорнії на дюни заввишки 5—10 м і досягають навіть місць, розташованих на висоті 20 м над рівнем моря і з дуже нерівною поверхнею. Наполегливість і терпіння замінюють цьому тюленю брак спритності. Вийшовши з моря, він насилу доповзає до межі морського приливу, відпочиває тут, іноді спить, потім знову продовжує шлях і, здається, не буває ніколи задоволений своїм місцеперебуванням. У воді він почуває себе зовсім інакше. Морські слони — відмінні плавці та нирці. Полюють вони на головоногих і риб. Іноді ковтають водорості і каміння.
На землі морський слон бачить добре тільки поблизу. Слух у нього дуже поганий; відчуття дотику притуплене через товстий шар жиру під шкірою; нюх теж не дуже тонкий і гострий.
Час тічки у них триває від вересня до лютого. Самці люто борються за самок, яких насправді більше, ніж самців. Самки, мабуть, байдуже спостерігають ті бої і беззаперечно йдуть за переможцем у море, де він ласками привертає до себе свій гарем.
Дитинчата народжуються через десять місяців після спаровування, звичайно в липні або серпні. В цей проміжок часу вся сім’я залишається на березі, нічого не їсть, линяє, причому самка і дитинчата линяють раніше від самців. Через вісім днів сисуни виростають до одного метра завдовжки і важать удвічі більше; через 14 днів прорізаються перші зуби, а через чотири місяці поповнюється вся зубна система. Дитинчата міцнішають і гладшають, а старші тюлені, що живляться в цей час тільки власним жиром, навпаки, худнуть. На сьомому або восьмому тижні їхнього життя дитинчат ведуть у море. Все стадо повільно віддаляється від берега і з кожним днем все далі й далі пливе у море. Там вони залишаються для повторного спаровування і потім знову вирушають у путь. На третьому році життя у самців розвивається хобот; з того часу тварина мало збільшується завдовжки, зате росте у товщину. На двадцятому — двадцять п’ятому році життя тюлень переходить до старечого віку; моряки стверджують, що ніколи не ловили морських слонів, старших тридцятирічного віку.
На морських слонів постійно полюють. Свіжий жир моряки вважають гарним цілющим засобом. Шкіра тварини з коротким, жорстким волоссям — чудовий матеріал для оббивання скринь і для виготовлення збруї. Але особливо цінується жир тварини.