Смугач справжній, фінвал (Balaenoptera physalus)
Який належить до родини Смугачі підряду Вусаті кити, — один з найстрункіших китів, може досягати 25 м завдовжки. Довжина ластів складає 1/10, а ширина їх 1/50 довжини тіла. Найтовщий тулуб одразу ж за ластами, до голови трохи звужується, а хвостова частина тіла так сильно сплюснута з боків, що висота її удвічі перевищує товщину. На більшій частині хвостового плавця посередині помітний кіль. Ласти плоскі, спереду опуклі, а ззаду увігнуті; спинний плавець серпоподібної форми стоїть вертикально і заввишки не більше 60 см. Очі розташовані трохи вище і позаду куточків рота, дуже маленькі вушні отвори знаходяться між очима і ластами. Дихальця мають вигляд двох загнутих косих щілин, розділені вузькою перетинкою й оточені валиком. На передній частині голови, як на верхній, так і на нижній щелепі є декілька коротких щетинистих волосинок, значно віддалених одна від одної, на підборідді, крім того, є ямка з пучком щетин. Решта тіла зовсім гола, зверху насиченого чорного кольору, знизу біла, як порцеляна; борозенки на нижній частині тіла — синювато-чорні. Ці борозенки починаються біля краю нижньої щелепи і звідти тягнуться уздовж нижньої частини тіла далі за половину живота. Середні з них найдовші, а зовнішні короткі. Вони схожі на надрізи завглибшки 1—2 см, зроблені ножем, мають дуже гострі краї і знаходяться одна від одної на відстані близько 4 см; ці борозенки ніде не схрещуються і завжди відокремлені одна від одної гладкою поверхнею шкіри. Беззубі щелепи мають з кожного боку до 350—375 рогових пластинок, які спереду стоять дуже тісно, а ззаду мають більші проміжки. Краї верхньої щелепи внизу трохи заломлені назовні, а ззаду підносяться у вигляді дуг до очей. Нижня щелепа менше вигнута, так що обидві щелепи закриваються нещільно. Нижня губа щільно прикриває рот і кінці рогових пластинок.
Унаслідок полювання на зграї риб, що пливуть до берегів, великого смугача частіше за інших китів можна побачити біля небезпечних для нього берегів, наприклад часто на нього натрапляли в норвезьких фіордах та інших вузьких морських затоках, а тому він частіше за інших викидається хвилями на берег.
Поширений смугач у північній частині Атлантичного океану і в Льодовитому океані, що межує з ним. Особливо часто його можна побачити біля Ведмежих островів, Нової Землі і Шпіцбергену, але й біля Нордкапа він також досить поширений. За спостереженнями Брауна, смугач не підіймається на півночі вище за широту південного краю Гренландії. На початку осені він переселяється в південніші моря і тому його знаходять також у помірному і навіть у жаркому поясі.
Його вважають одним із найшвидших китів. Під час спокійного плавання він тримається прямого напрямку і, за моїми спостереженнями, для дихання підіймається досить часто на поверхню води, приблизно через кожні 90 секунд. Шум від видихання я вже чув на відстані однієї морської милі. Він дуже короткий і сильний, а подвійні фонтани досягають 4 м заввишки.
Пожива смугача складається головним чином з невеликих риб, яких він цілими зграями заганяє до берега або до крижини і ловить у великій кількості широкою пащею. При цьому, ймовірно, йому допомагають борозенки на нижній частині тіла, оскільки вони надають можливість ще ширше розкривати пащу. Окрім риб, смугач проковтує голих молюсків й інших морських тварин, а разом з ними іноді велику кількість водоростей.
Вагітні самки бувають щонайменше 20 м завдовжки. Про час спаровування нічого не відомо, але вагітність триває понад 12 місяців. Більшість спостерігачів говорить лише про одне дитинча, інші ж стверджують, що їх іноді буває двоє. Мати дуже ніжно ставиться до свого малюка, яке при народженні досягає 4—5 м завдовжки. У разі небезпеки вона по можливості захищає його.
Полювання на фінвала досить нелегка справа, бо він швидко рухається і раптово змінює напрямок, до того ж воно набагато менш вигідне, ніж полювання на гренландського кита.
