Довгоп'ят-привид (Tarsius spectrum)
Належить до родини Довгоп’яти. Його морда дуже схожа на голову деревної жаби, і так само його передні і задні лапи деякими особливостями нагадують кінцівки згаданого земноводного. Рухи довгоп’ята деякою мірою нагадують рухи деревної жаби. Його велика голова була б кулястою, якби морда не видавалася у вигляді короткого, досить широкого конуса. Саме завдяки цьому, а також надзвичайно великому у порівнянні з довжиною морди розрізу рсш, що закінчується під очима, і товстим губам морда набуває жаб’ячого виразу. Схожість ця істотно збільшується через надзвичайно великі совийі очі. Вони займають велику частину морди, стоять досить близько одне до одного і мають у діаметрі щонайменше 1,5 см. Менш своєрідними є вуха, оскільки такі вуха трапляються і у інших ссавців. Вони схожі на великі широкі ложки, що сидять на короткому трубчастому руків’ї, і являють собою вузьку поверхню, що закінчується гострим краєм, обмежену зсередини початком вушної складки. Усередині вушної раковини знаходяться чотири розташованих одна над одною поперечних дуги. Шия коротка і ледве помітна. Тіло найширше зверху, оскільки плечі сильно видаються. Спина здається вдавленою, груди вужчі за спину. Передні кінцівки невеликі; плечова частина дуже коротка. У порівнянні з передніми кінцівками кисті можуть бути названі дуже довгими. Середній палець довший за інші і втричі довший за великий палець, який, у свою чергу, значно менший від мізинця. У довгоп’ятів так само, як у деяких галаго, на долоні і кінцях пальців розвинені великі потовщення у вигляді подушечок.
Зона поширення довгоп’ята-привида — Малайські острови. Мешкає в лісах на рівнинах. Удень він ховається в темних, вологих місцях у густому листі або дуплах дерев. Самців і самок звичайно бачать разом.
Стегна досить міцні, гомілки, навпаки, у порівнянні з ними здаються тонкими, а плесна, вкриті обрідним волоссям до п’яти, тобто до початку пальців, мають вигляд сухих трісок. Задні лапи, за винятком будови нігтів другого і третього пальців, схожі на передні, з тією лиш відмінністю, що великий палець задніх кінцівок може протиставлятися решті пальців більшою мірою, ніж великий палець передніх кінцівок. Потовщення на кінцях пальців задньої кінцівки значно більше, ніж на передній; до того ж не третій, а четвертий палець довший від усіх. Хвіст круглий, до кінця злегка стоншується. Колір хутра — буро-сірий з легким рудим відтінком. На лобі, спині і верхньому боці стегон, на тім’ї і потилиці колір темніший, на грудях він переходить у білий. Шерсть, що вкриває кінець хвоста, жовтувата. Дорослі тварини досягають завдовжки 40 см, з яких 23—24 см припадає на хвіст.
Розмножуються довгоп’яти цілий рік, пік шлюбного періоду припадає на зиму (сухий сезон). Хоч у самки є дві пари сосків, народжує вона тільки одне дитинча.
Довгоп’ят стрибає майже на метр у довжину. Його непропорційно великі, вирячкуваті очі, зіниця яких може швидко збільшуватися і зменшуватися залежно від кількості світла, що на них падає, здобули йому серед місцевих жителів репутацію тварини, яка є втіленням нечистої сили. Кеммінг стверджує, що поживою довгоп’ята служать ящірки і що він віддає перевагу цим плазунам перед іншою здобиччю, проте, якщо дуже голодний, поїдає ще й дрібних раків і тарганів. Соломон Мюллер зазначає, що довгоп’ят вживає, окрім комах, також різні плоди.
