Кліщі
Яких налічується наразі близько 20 000 видів, зараховуються до злитотілих павуків, але значно відрізняються від них своєю організацією. Особливо примітна надзвичайна розтяжність їхніх зовнішніх покривів, незважаючи на те, що вони прикриті хітиновим щитком; нассавшись крові якоїсь іншої тварини, кліщ дуже роздувається, і об’єм його у багато разів збільшується. У щитку всіх кліщів спереду є ямка, де розміщується смоктальний хоботок, який у всіх кліщів добре розвинений і має дуже складну будову.
Коли випадає нагода укусити, кліщ міцно вчіплюється своїми зазубленими щелепами у шкіру тварини і, висуваючи хоботок, сильно натискує ним, ніби прагнучи просвердлити; одночасно висуваються з обох боків щелепні вусики, які своїми загостреними кінцями прокладають поступово шлях нижній губі; остання має щербини, обернуті назад, які перешкоджають їй рухатися назад. Коли хоботок таким чином проникне далеко углиб ранки, щелепні вусики відгинаються в сторони, як лапи якоря, і кліщ починає ссати кров. Поступово шлунок його переповнюється і роздувається настільки сильно, що кліщ завдовжки трохи більше 2 мм незабаром досягає розмірів невеликого боба.
Ноги кліща мають не тільки кігтики, а й присоски, за допомогою яких він легко може повиснути й уміє вправно причепитися до шерсті тварини.
Самка відкладає безліч яєць, склеєних між собою в невеликі грудки. Молоді кліщі мають спочатку 6 ніг, але через деякий час після першої линьки у них з’являється ще пара. Вони повзають по листі трав і чагарників, поки їм не випаде нагода пробратися на тіло якоїсь теплокровної тварини.
Собачий кліщ (Ixodes ricinus) був відомий ще стародавнім натуралістам, як, наприклад, Арістотелю, Плінію та ін., які досить детально вивчили спосіб життя цієї тварини. У молодого шестиногого кліща не знайдено навіть дихальних органів. Лише після першої линьки у них з’являються дихальні устячка, але й тоді ще самця ніяк не можна відрізнити від самки.
Кліщ собачий поширений головним чином у листяних лісах із густим підліском. На різних стадіях розвитку кліщ прикріплюється до різних теплокровних, рідше до холоднокровних хребетних тварин. Присмоктуючись до людини, кліщ може передати їй небезпечний вірус енцефаліту. Із численних кліщів для людини і для деяких свійських тварин він найбільш неприємний.
Вони повільно повзають по рослинах і не пропускають нагоди прикріпитися до кожної тварини, яка до них наблизиться. Від кліща, який присмоктався, легше за все звільнитися, убивши його, для чого достатньо крапнути на нього бензином або будь-якою олією.
Фіолетовий кліщ (Ixodes reduvius) за способом життя абсолютно схожий на описаного звичайного кліща; він присмоктується частіше за все до овець, але трапляється нерідко і на рогатій худобі, а також на собаках. Колір тіла його червоний, але щиток, а частково і ноги розмальовані білим нальотом.
У Південній Америці та в інших жарких країнах кліщі численніші, ніж у нас.