Нарвал, або єдиноріг (Monodon monoceros)
Належить до родини Нарвалові. Його виділяють в окремий рід. Зубна система його характеризується двома різцями, з яких один, частіше лівий, розвивається у величезний бивень, 2—3 метри завдовжки; бивні ці стирчать із щелепи горизонтально, досить тонкі, всередині порожні і закручені гвинтоподібно справа наліво. У самок ці бивні розвиваються тільки як виняток і бувають набагато менші. Циліндрична, спереду заокруглена голова складає сьому частину видовженого веретеноподібного тіла; дуже коротка, широка і товста морда з правого боку дещо скошена, не відділяється від плоского лоба і спереду зрізана майже прямовисно. Очі сидять досить далеко по боках голови, трохи вище за рот, а дуже маленькі вуха розташовані за ними на відстані 15 см. Півмісяцеве дихало знаходиться на середині лоба, між очима. Від дихала йде коротка загальна трубка до двох повітряних мішків, які знаходяться під ніздрями. Мішки ці з’єднуються з дихальним горлом і можуть бути зверху закриті клапанами. Справжнього спинного плавця немає, і він позначений тільки складкою шкіри. Ласти короткі, спереду товщі, ніж ззаду; дуже великий хвостовий плавець розділений на дві лопаті і ззаду має посередині глибоку вирізку. Забарвлення глянсуватої, м’якої, оксамитової шкіри досить різноманітне, залежно від віку і статі. У самців на білому або жовтувато-білому тлі помітні численні, неправильної форми, але переважно подовжені, досить великі темно-бурі плями, які густіше сидять на спині, а на животі їх небагато, на голові ж ці плями майже зливаються. У самок плями менші, але сидять густіше, ніж у самців; молоді тварини набагато темніші за старих. Трапляються іноді єдинороги зовсім білі, жовтувато-білі і сірувато-білі без плям. Довжина тіла тварини досягає до 6 м, але частіше буває 4—5 м, ласт завдовжки 30—40 см, ширина хвостового плавця 1 — 1,3 м.
Нарвал — вид зубастих китів, поширений переважно в Арктиці і Північній Атлантиці. Належить до родини Дельфіни (за іншими джерелами, до родини Нарвалові). Самця можна безпомилково впізнати по дуже довгому, прямому, спірально закрученому зубу, або бивню, у верхній щелепі. Тіло нарвала завдовжки 6 м, а бивень може виступати назовні ще на 2,7 м.
Єдиноріг — житель північних морів і найчастіше його можна побачити між 70 і 80° північної широти. Він поширений в Девісовій протоці і Баффіновій затоці, у Льодовитому океані між Гренландією і Ісландією, біля Нової Землі і біля північних берегів Сибіру. Його рідко можна побачити південніше Полярного кола. На батьківщині стада його численні.
«Під час їхніх мандрів, — говорить Браун, — я бачив стада з декількох тисяч особин. Тісними рядами, зуб біля зуба і хвіст біля хвоста, наче полк кавалерії, прямували вони на північ, одночасно підводячись і опускаючись, причому шлях їхній звивався хвилеподібно. Такі стада не завжди складаються з особин однієї і тієї ж статі, як стверджує Скоресбі, в них є самці і самки».
Коли льоди потроху затягують поверхню води і, таким чином, зменшують простір, де вони можуть ловити здобич, то нарвали, переважно разом з білухами, збираються в тих місцях, які не замерзають навіть у найлютіші морози. За описами мореплавців, ця китоподібна тварина — рухливе і веселе створіння, яке привертає погляди спостерігачів швидкістю своїх рухів і частою появою на поверхні води і пірнанням.
Живляться єдинороги рибою, голими молюсками і голотуріями. Ско-ресбі знаходив у їхньому шлунку камбал, які були в три рази ширші за їхню глотку, і дивувався, як тварина може своїм беззубим ротом утримати таку велику здобич і проковтнути її. Ймовірно, єдиноріг ловить свою здобич на ходу і так стискає її своєю пащею, що виявляється можливим її проковтнути; тюлені, що живуть у неволі, також мають звичай згортати камбалу так, як куховарки згортають млинці в трубочку.
Різні небезпеки і вороги загрожують життю єдинорога. Зима настає в полярних морях іноді дуже рано і раптово вкриває крижаним покривом поверхню води, що надзвичайно утруднює життя всім морським тваринам, що дихають атмосферним повітрям. Єдинорогу докучають маленькі паразити, на нього нападають і великі вороги. Невеликі червоподібні паразити у значній кількості є не тільки в нутрощах, але і в порожнині рота, за піднебінням; вони жадібно впинаються в шкіру, спричиняють запалення і утруднюють єдинорогу споживання їжі. Нарешті, і людина їх переслідує. Цим полюванням, утім, займаються більше північні народи. М’ясо і жир однаково високо цінуються.
Колись за бивні єдинорога платили надзвичайно великі гроші.