Сирени, або морські корови, ряд (Sirenia)
Внутрішньою будовою тіла вони швидше схожі на копитних тварин і можуть вважатися особливою групою копитних, які пристосувалися до постійного життя у воді. Відмітними ознаками сирен можуть служити маленька, чітко відокремлена від тулуба голова з товстогубою мордою, щетинистими губами, ніздрями, розташованими на кінці морди; своєрідно влаштований незграбний тулуб, вкритий обрідним щетинистим волоссям; і, нарешті, особлива будова зубної системи. Ми помічаємо у них тільки дві передні кінцівки, які мають вигляд справжніх ластів. Шкіра вкриває пальці кінцівок настільки, що вони не можуть рухатися. Тільки сліди кігтів, помітні на кінцях цих ластів, свідчать про існування пальців. Хвіст, який заміняє собою задні кінцівки, закінчується плесом, як у китів. Соски знаходяться на грудях між ластами, а молочні залози мають більш опуклу форму, ніж у інших ссавців.
Сирени, морські корови — ряд ссавців (Sirenia), більшість представників якого вимерла. Нині збереглося З роди і 4 види: 3 види ламантинів з Атлантичного і дюгонь з Тихого й Індійського океанів. Один вид — величезна морська (стеллерова) корова (Hydrodamalis gigas) — був знайдений 1741 р. в Беринговому морі, але вимер 27 років по тому.
Ряд цей складається з трьох родин, з яких одна, морська корова, або капусниця, вже зникла. Родини дуже відрізняються одна від одної зубними системами.
Череп тварин досить короткий, ззаду дещо опуклий; найвужче місце знаходиться біля задньої частини лобової кістки, вилицева дуга дуже масивна, від скроневої кістки відділяється дуже широкий вилицевий відросток; невеликі лобові кістки утворюють своєю передньою частиною межу носового отвору, і біля переднього краю їх лежать маленькі носові кістки. Міжщелепні кістки у дюгонів дуже роздуті, оскільки в них сидять великі різці, що мають вигляд бивнів, у ламантинів ці кістки не дуже довгі. Зуби сидять на обох щелепах. Окрім семи шийних хребців, хребетний стовп складається зі спинних, поперекових і хвостових хребців; крижових зовсім немає; хребці мають дуже прості відростки. Грудна кістка складена з декількох частин. Трикутні лопатки на внутрішньому передньому куті заокруглені, з досить добре розвиненим гребенем, так що вони схожі на лопатки інших ссавців. Передні кінцівки добре розвинені, пальці рухомі та складаються лише з трьох суглобів.
Місцепроживанням сирен служать болотисті береги і морські бухти спекотних країн, гирла річок і мілини. їх бачать або парами, або невеликими групами і припускають, що пари ці живуть постійно разом і ніколи не розпадаються. Сирени тільки в окремих випадках висувають передню частину свого масивного тулуба на берег, вище від поверхні води. Вони далеко не так вправно плавають і пірнають, як інші водні ссавці; хоча рухаються у воді досить швидко, але уникають глибоких місць. На суші їм дуже важко пересуватися, тому що їхні ласти дуже слабкі, щоб пересувати такий масивний тулуб.
Поживою сирен служать водорості, морські і річкові, що ростуть на мілководдях; це єдині водні ссавці, які живляться виключно рослинною їжею. Вони зривають рослини своїми товстими губами і проковтують їх, подібно до бегемотів.
Сирени не полохливі, але й не сміливі, живуть мирно з іншими тваринами і взагалі піклуються тільки про свою їжу. Особини обох статей прихильно ставляться одне до одного, оберігають і захищають одне одного, а матері доглядають своїх дитинчат дбайливо і з великою любов’ю; кажуть, що коли мати годує дитинча, то притримує його одним із ластів і ніжно притискає маленького до свого товстого тулуба. Голос у цих тварин — слабкий і глухий стогін. Під час дихання чується голосне сопіння. Слід зазначити, що ці незграбні створіння не тільки легко зносять неволю, але навіть можуть бути приручені.