Равлики

Належать до підкласу Легеневі (Pulmonata) класу Черевоногі молюски. Усі наземні равлики і більшість прісноводих не мають зябер; із складок мантії на потилиці у них утворюється порожнина, у яку заходить атмосферне повітря, де і відбувається обмін газів, оскільки у стінках порожнини розгалужені найдрібніші кровоносні судини; що ж до прісноводих равликів, то вони для дихання повинні підійматися на поверхню. Більшість наземних равликів має черепашку, з якою їхнє тіло сполучене особливим м’язом; за допомогою цього м’яза тварина може зовсім втягуватися в черепашку.

Равлики — назва стосується групи наземних черевоногих молюсків, що часто трапляються в садах, але також і до великої кількості ставкових молюсків та морських черевоногих молюсків. Для всіх равликів характерна наявність закрученої у спіраль черепашки, що прикриває і захищає тіло. Більшість равликів пересувається за допомогою ноги, залишаючи за собою слизький слід; живляться, обшкрібаючи водорості та використовуючи для цього тертушку (гнучку хітинову пластинку, що має зубчики).

Очі влаштовані досить досконало, хоча равлики можуть бачити лише на близькій відстані; слуховий апарат складається з пухирця, сполученого нервовим стебельцем із глотковим кільцем. Усі легеневі равлики — гермафродити, причому як яйця, так і насінні тільця виробляються в одній і тій самій гермафродитній залозі; у більшості спостерігається перехресне запліднення. Наземні равлики живуть завжди у вологих місцях, оскільки волога для них складає необхідну умову життя. Утім, деякі равлики пристосувалися до сухого повітря і досягають цього щільним закупоренням своєї черепашки за допомогою особливої плівки, так званої пневмофрагми.

Черепашка равликів містить відкладення вуглекислого вапна; для того щоб дістати собі цей необхідний матеріал у тих місцях, де вапна немає у воді, равлики свердлять каміння або навіть поїдають черепашки інших молюсків.

У більшості випадків равлики живуть на рослинах, де люблять ховатися на нижньому боці листя або в рогатинах гілок; багато які живуть також під мохом чи опалим листям або під камінням; нарешті, є і такі, які зариваються в землю. Суходольні равлики майже всі живляться рослинними речовинами, найчастіше об’їдають листя або молоді бруньки.

Основною родиною наземних равликів є Helicidae, найвідомішим представником яких є виноградний равлик (Helix pomatia), поширений у всій Європі. Черепашка його майже куляста, має жовтуватий колір, спірально закручена; равлик цей водиться не тільки на виноградниках, яким він завдає значної шкоди, але й на багатьох інших рослинах. Із настанням холодів виноградний равлик заривається на глибину близько ЗО см, закупорюється у своїй черепашці і впадає у сплячку місяців на 6; дихання його в цей час майже припиняється, пульсація крові дуже сповільнюється.

Яйця равлика досить великі й оточені твердою оболонкою. Для відкладання їх тварина насилу вириває невеликі ямки і, поклавши туди яйця на глибину близько 5 см, знову засипає їх землею. За два дні равлик може відкласти близько 80 яєць, розвиток яких триває близько 26 днів.

Віддавна європейські народи вживають равликів у їжу, і виноградний равлик у Середній Німеччині й Австрії вважається ласою стравою.

Лісовий равлик (H. nemoralis) чудовий красою своєї черепашки, але має бути прилічений до шкідливих тварин, оскільки водиться у великій кількості та дуже об’їдає листя з дерев.

Із голих слимаків (Limacea) значних розмірів (близько 15 см) досягає лісовий слимак (Аrіоп етріrісоrит), який водиться у хвойних лісах. Равлики ці називаються голими, оскільки не мають черепашки або замість неї мають лише невелику вапняну пластинку, яка ховається у складках мантії.

Прісноводні легеневі равлики (Limnaeacea) відрізняються неповним розвитком вусиків, які не можуть втягуватися, а очі розміщуються не на вусиках, а між ними. Найзвичайнішим із прісноводних равликів є п’явушник (Limnaeus). Із тонкої напівпрозорої черепашки випинаються плоскі, майже трикутні щупальця. Равлики ці живуть на невеликій глибині і тримаються зазвичай на тванистому дні, порослому водяними рослинами.

Равлики — гермафродити. Коли двоє равликів злучаються, відбувається взаємний обмін спермою. Копуляція стимулюється за допомогою так званої «любовної стріли». Кількості сперми, що виділяється під час одного спаровування, достатньо для запліднення декількох партій круглих світлих яєць.

Великий п’явушник (Limnaea stagnalis), який дуже часто трапляється у стоячих водах, має завдовжки 6—7 см. Звичайний п’явушник, болотяний п’явушник і вушковий п’явушник (Limnaea auricularis) дещо меншого розміру і мають майже кулясту черепашку. Усі вони зазвичай відкладають свої яйця на зразок ікри великими грудками на водяних рослинах і всіляких предметах.