Хаус, кіт очеретяний, або рись болотяна (Felis chaus)
«Кішка джунглів», як її називали англійські натуралісти, досягає завдовжки 90 см, із яких 22—37 см припадає на хвіст; висота в загривку 35—40 см, вага 6—9 кг. Досить багате хутро має розмаїте основне забарвлення, від жовто-сірого до сіро-бурого. Малюнок складається з темних поперечних смуг, які виразніше виступають на передньому боці шиї, на боках і кінцівках. Хвіст зверху прикрашений 6—9 темними півкільцями і на кінці чорний. Вуха зовні сіро-жовті, всередині рудувато-жовті, кінцівки буро-рудуваті, їх нижній бік світло-бурого кольору. Очі зеленувато-жовті. У деяких тварин смужки дуже нечіткі і навіть зовсім зникають, особливо у зрілому віці. В Індії іноді трапляються абсолютно чорні тварини.
Болотяна рись дуже поширена. Вона живе в більшій частині Африки, особливо в південній і східній Нубії (на північному сході Судану), Єгипті, в Південній і Західній Азії, Персії, Сирії, у краях навколо Каспійського моря, в Індії від Гімалаїв до Цейлону, на сході аж до Бірми. У Гімалаях вона підіймається до висоти 2500 м, а трапляється, і вище (місцеві особини мають густіше і довше хутро). Вона була добре відома стародавнім єгиптянам, її навіть бальзамували, як і свійську кішку, поміщуючи її трупи у священних місцях.
Я кілька разів бачив болотяну рись у долині Нілу. Широкі хлібні поля, що заливаються Нілом під час повеней і штучно не зрошуються, служать головним її притулком. Крім того, болотяна рись живе на великих рівнинах, укритих більш чи менш густою, високою, ріжучою осокою; нарешті, бажаним житлом для неї є сухі місця серед очеретів, а також очеретяні зарості, які тягнуться по берегах каналів і облямовують поля.
Здобич рисі складається переважно з мишей і щурів, потім із дрібних наземних та очеретяних птахів, а саме зі степових курей, жайворонків, сивок, очеретянок та інших. У садах вона краде у селян курей і голубів, на полях підкрадається до зайців, а на околицях пустелі — до тушканчиків.
В Індії кішка джунглів вважається лютою і небезпечною, на зразок нашої дикої кішки; вважають, що приручити її можна лише у виняткових випадках. Поранені звірі не раз нападали на тих, хто стріляв. Мабуть, ці хижаки водночас дуже зухвалі, оскільки відомі випадки, коли кішки джунглів забирали перед очима мисливців щойно застрелених ними павичів. І в Індії болотяні рисі люблять населені місцевості, де чинять великі спустошення серед свійських птахів, убиваючи їх через саму кровожерливість. В Індії кішка джунглів народжує двічі на рік по 3—4 дитинчат.
