Борсук (Meles meles)
Досягає довжини 93 см, з яких 75 см припадає на голову і тулуб, а 18 см — на хвіст. Висота в загривку — до 30 см, а вага старих самців восени наближається до 20 кг. Шерсть, що вкриває все тіло, включаючи вуха, досить довга, блискуча і жорстка, схожа на щетину. Забарвлення шерсті на спині являє собою суміш сірувато-білого і чорного кольорів. Голова біла, але з обох боків морди починається по чорній смузі, які, розширяючись догори, проходять через очі і опушені білою шерстю вуха, а потім поступово зникають на потилиці. Самки відрізняються від самців меншими розмірами, а також світлішим забарвленням, яке залежить від того, що білий підшерсток у них дужче просвічується.
Місцями, де борсуків не турбують, вони поселяються цілими колоніями, і їхні нори розгалужуються під землею на площі іноді в 20 га. У норах ідеальна чистота. Підстилку — сухе листя, мох, траву — борсуки частенько виносять вранці з нори провітрювати і сушити. Є у них і відхожі місця, місця для ігор і для сонячних ванн.
Новонароджені борсуки, за Дебнером, досягають довжини 15, а з хвостом — 19 см. Шерсть їхня складається з обрідного (на череві навіть надзвичайно обрідного), жорсткого, порівняно товстого, схожого на щетину волосся, яке щільно прилягає одне до одного. Колір цього волосся взагалі білий, і лише на темно забарвлених місцях до них приєднується більш-менш сіре і чорне волосся. Ті дві чорні смуги, які у дорослого борсука проходять з кожного боку голови, виразно помітні вже в дитинчат, але забарвлені в бурий колір; бурі також як самі ступні, так і гомілки передніх і задніх кінцівок.
Чимало джмелиних гнізд розоряє борсук. Оскаженілі джмелі його кусають, а він, коли вже несила, котиться по землі і давить їх. Потім знову поспішає до гнізда, щоб з'їсти і мед і личинок.
Борсук живе, за винятком острова Сардинія і півночі Скандинавії, по всій Європі, а також в Азії, від Сирії (через Кавказ і Персію) до Японії і в Сибіру до річки Лени. Мешкає борсук в окремих норах, які він вириває міцними, заокругленими кігтями на сонячному боці лісистих пагорбів, влаштовує там чотири-вісім виходів і продухвин для повітря і затишно влаштовується всередині. Головна частина житла — поглиблення, в яке ведуть декілька ходів, — така простора, що може вміщати як м’яку підстилку з моху, так згодом і дитинчат разом із самкою. Що ж до згаданих ходів до нори, то борсук користується лише небагатьма з них; інші служать йому або як продухвини для повітря, або як лазівки для втечі у разі небезпеки. Всюди в норі панує чистота і охайність, і цим житло борсука відрізняється майже від усієї решти подібних підземних притулків ссавців. Свої нори борсук влаштовує переважно на узліссях, неподалік від лугів або й серед лугів по безлісих ярках. Завдяки своїй силі борсук дуже легко і швидко викопує нору і може заритися в землю протягом декількох хвилин. В таких випадках він користується сильними, озброєними міцними кігтями передніми кінцівками, а коли вирита ним земля починає заважати, борсук задніми лапами відкидає землю назад, а потім, при подальшому поглибленні, виштовхує землю з нори всією задньою частиною свого тіла, позбавляючись у такий спосіб її надлишків.
У борсуків короткий, товстий і міцний тулуб, товста шия і довга голова з рилоподібно загостреною мордою, маленькі очі і такі ж маленькі, але помітні вуха, голі ступні і сильні кігті на передніх лапах, короткий опушений хвіст і густа груба шерсть, а також поперечна складка, що веде в заглиблення, в якому біля заднього проходу знаходяться залози. В зубній системі вражає міцність зубів, всього ж їх 36.
З усіх тварин, що проводять своє життя наполовину під землею, а також тих, які лише сплять у норах, саме борсук щонайбільше піклується про те, щоб його лігво було просторим і безпечним. Ходи, що ведуть з поглиблення нори, майже завжди від 8 до 10 метрів завдовжки, а їхні зовнішні отвори знаходяться один від одного на відстані часто удвічі більшій. Сама нора лежить звичайно під землею на глибині 1,5 або 2 м, але якщо крутизна, на якій закладена нора, значна, то й улоговина нори знаходиться на глибині 5 м від поверхні землі. В таких випадках ходи, що служать для вентиляції, прямують до поверхні майже завжди вертикально. Якщо ж борсуку вдається влаштувати нору в ущелині, то дві умови його благополуччя — безпека і спокій — будуть ще більш дотримані. У своїй норі борсук проводить більшу частину свого життя, і залишає своє лігво для віддалених мандрівок тільки після того, як нічний морок огорне землю.
Довжина тіла борсука 55—90 см, хвоста — 10—20 см, вага до 16 кг.
Живиться борсук навесні і влітку переважно корінням, різноманітними комахами, равликами і дощовими черв’яками, а при нагоді також молодими зайцями, пташиними яйцями і пташенятами. Дощових черв'яків борсук вельми майстерно витягує з-під землі за допомогою гострих довгих кігтів передніх лап. Так само він відшукує личинок хрущів та інших шкідливих комах. При добуванні личинок борсук не вириває воронкоподібних ямок (від 3 до 5 см углиб, від 1,5 до 2,5 см завширшки), як це він робить при добуванні дощових черв’яків, а розпушує всю поверхню ґрунту і перевертає грудки землі. Іноді борсук розриває, крім того, гнізда джмелів і ос і з великим задоволенням їсть багаті на личинки медові стільники, не дуже зважаючи на укуси комах: його жорстке хутро, товста шкіра і шар жиру, що знаходиться під нею, цілком оберігають від них. Равликів, а також, ймовірно, гусінь та метеликів борсуки розшукують і по деревах.
Час спаровування у борсука припадає на кінець весни. Латентний період вагітності триває близько 10 місяців, активний розвиток ембріонів — 8 тижнів.
Восени борсук живиться переважно не буковими і дубовими жолудями, корінням, як завжди вважають, а плодами, крім того, морквою і буряком, не гребує і дрібними ссавцями, польовими мишами, кротами, а також ящірками, жабами і зміями, що впали з дерев. Дещо наносить собі на зиму в нору, якщо вже дуже велика спокуса спонукає його до цього, наприклад, поле моркви, що знаходиться поблизу нори.
До зими борсуки сильно гладшають, збільшуючи удвічі свою вагу; старі самці важать майже 32 кг.
До кінця осені борсук стає вже досить угодованим. О цій порі він починає подумувати про затишну зимівлю і готує все для цього необхідне. З цією метою він натаскує в нору листя і настилає собі таким чином пишне, м’яке і тепле ложе. Потім, поїдаючи до настання справжніх холодів те, що наготоване в норі про запас, борсук із настанням холоднечі згортається в клубок, лягає на черево, просовує голову між передніми лапами і поринає в сплячку. Проте зимовий сон борсука, так само як і ведмедя, часто уривається. Так, якщо холоди не постійні або настає відлига, а також не дуже холодні ночі, борсук прокидається і іноді вночі виходить зі свого притулку, щоб напитися. Взагалі ж, при порівняно теплій погоді, борсук починає залишати нору вже в січні, найпізніше в лютому, причому відкопує для себе коріння або, якщо поталанить, ласує й мишею. Під час зимівлі борсук дуже втрачає у вазі.
Під час спаровування борсук живе разом зі своєю самкою, але недовго. Решту ж частину року проводить наодинці. Правда, старі, великі нори борсуку нерідко доводиться ділити з лисицею; але обидві ці тварини мало спілкуються між собою, і в таких випадках лисиця звичайно захоплює верхні ходи і лігво, а борсук мешкає в нижніх.
Час спаровування у борсука припадає на жовтень. Оскільки вагітність триває від 12 до 15 тижнів, то до кінця лютого або до початку березня самка народжує від трьох до п’яти сліпих дитинчат, для яких вона дбайливо вистилає гніздечко мохом, листям, папороттю і травою. Все це вона приносить до входу в нору, утримуючи між задніми ногами, і потім вже проштовхує, допомагаючи собі головою і передніми ногами, до улоговини нори. Відгодувавши дитинчат молоком, вона доти тягає їм у нору черв’яків, коріння і дрібних ссавців, доки вони самі не стануть у змозі добувати собі поживу. Три або чотири тижні потому маленькі звірятка виходять разом зі своєю матір’ю назовні і гріються на сонечку перед норою. З матір’ю дитинчата залишаються до осені, а потім відділяються і починають жити самостійно.
Спіймані маленькі борсучата стають ручними і до того прихиляються до свого господаря, що навіть ходять за ним усюди і повертаються в клітку на його вимогу.