Короп річковий, або сазан (Cyprinus саrріо)
Завдовжки до 1 м і вагою до 15—20 кг; найбільші екземпляри досягають навіть 2,5 м і ваги до 35 кг. Форма тіла і хвоста, забарвлення, величина плавців у різних видів неоднакові; зазвичай колір золотисто-жовтий або зеленуватий, а черево сірого або жовтуватого кольору.
Родина коропових налічує близько 1500 видів. У них відсутні зуби, на щелепах є дві пари вусиків, що стирчать під губами і допомагають знаходити поживу. Коропи всеїдні, живляться переважно рослинами, а також личинками комах і равликами. Батьківщина європейського коропа, або сазана, — Дунай та інші річки Чорноморського басейну.
Короп дзеркальний (Cyprinus specularis) укритий дуже великою лускою, а голий короп (Cyprinus nudus) зовсім не має луски; тіло їх у більшості випадків дещо розширене і стиснене з боків.
Давні люди добре знали коропів, хоча мало цінували їхнє м’ясо. Коропи водяться у всій Європі, також у басейні Каспійського моря, як у прісноводих, так і в солоних басейнах; у Сибіру він населяє у величезній кількості Обський басейн. У другій половині минулого століття коропи були завезені до Північної Америки і дуже там розмножилися. Зазвичай риби ці тримаються в мулистих, неглибоких, густо порослих водяними рослинами ставках і озерах; місць зі світлою водою і швидкою течією коропи уникають. Живляться вони водяними комахами і черв’яками, на яких полюють у заростях, поїдають також різноманітні рослинні речовини, охоче їдять частки водяних рослин, що гниють, гнилі плоди, печений хліб, варену картоплю тощо. У ставках, де штучно розводять коропів, їм кидають овечий послід, який коропи частково і безпосередньо поїдають, але, головним чином, їдять тих комах і черв’яків, яких привертає ця приманка. У ставки, де утримуються коропи, господарі кидають одну або декілька щук для того, щоб ледачі коропи рухалися, і спонукають їх до діяльності цими небезпечними хижаками. Утім, одержуючи багату поживу, щуки за короткий час настільки виростають, що починають робити дуже значні спустошення.
