Гібон білорукий, або лар (Hylobates lar)

Приблизно такий самий завбільшки, як хулок (див. Гібон білобровий), чорно-сірого кольору, з червоно-бурими сідницями, облямованими білою шерстю; кінцівки світлого кольору, морда на голих ділянках у них чорна, облямована нашийником з білої шерсті. Місцепроживанням його треба вважати півострів Малакка і Тенассерім, де він живе на висоті до 1100 м над рівнем моря.

Гібон білорукий поширений по всьому Індокитаю, Таїланду, Малацці, в китайській провінції Юньнань і на півночі Суматри. У гори підіймається на висоту до 2400 м.

Якщо горила — Геркулес серед мавп, то гібона можна порівняти з легким Меркурієм; недаремно ж один з них — лар — названий на честь коханої Меркурія, прекрасної, але балакучої наяди Лари, яка своїми невгамовними балачками збудила гнів Юпітера, але красою заслужила любов Меркурія і завдяки цьому уникла пекла.

Лар живе стадами з 6—20 особин, молоді й старі обох статей тримаються разом. Своїм характером він схожий на хулока, але не такий рухливий і спритний, як той. Він п’є інакше, так само як сіаманг: зачерпує воду кінцівкою і злизує краплі, що стікають з пальців. Його крик, судячи з описів, абсолютно відмінний від крику хулока. Лар на гілках дерев усілякі предмети, які він бажає взяти з собою, тримає задніми кінцівками.