Губки (Spongiae)

Тіло їхнє має вигляд безформної грудки. Те, що ми звичайно називаємо губкою, є лише скелетом тварини. Скелет складається з поруватої рогової речовини (спонгіту), яка за своїм складом схожа на хітин, що з нього побудовані покриви комах. Скелет губок являє собою сплетіння волокон із спонгіну, а зовні все тіло здебільшого вкрите слизовою, іноді дещо щільнішою оболонкою. Численні пори, якими всіяне все тіло губки, ведуть у вузькі канальці, які, з’єднуючись між собою, утворюють канали більших розмірів, а місцями розширяються в різноманітні порожнини. Як канальці, так і порожнини вистелені шаром плоских клітин (плоским епітелієм), але в деяких місцях на цій поверхні клітини мають іншу форму; вони випинаються у вигляді дрібних, помітних тільки під мікроскопом горбиків і оточені воронкою або комірцем, а на своїй вершині мають довгий джгутик, здатний рухатися. Для життя губок ці клітини мають величезне значення. Усі джгутики безупинно рухаються в один бік і таким чином здійснюють постійний струмінь води в канальцях. При цьому тварина одержує і кисень для дихання, розчинений у воді, і поживні речовини. Втім, органами дихання, за припущенням деяких натуралістів, у губок є комірці джгутикових клітин, а живлення губок проходить досить оригінально за допомогою рухливих клітин. Ці клітини знаходяться на внутрішній поверхні травних порожнин, сприймають поживні частинки, перетравлюють їх і потім вирушають мандрувати по тілу, забезпечуючи тканини, що потребують поживних соків, тобто «голодні тканини», виробленими всередині них продуктами. Коли всі поживні соки, що в них є, вони витратять, то повертаються до джгутикових клітин, які забирають від них непе-ретравлені частинки і викидають їх назовні. Зробивши, таким чином, коло-обіг тілом, блукаючі клітини знову нагромаджуються в травній порожнині і знову сприймають поживні речовини для перетравлення. Окрім поживних соків, блукаючі клітини розносять так само по тілу і барвні речовини.

Губки — 2500 видів тварин, об'єднаних у тип Porifera. У губок немає рота, травної порожнини, нервів, м'язів, рухів і справжньої поведінки. Проте це багатоклітинні організми, часто досить специфічного вигляду і організації. За винятком 150 прісноводних видів, губки — морські тварини. Більшість губок утворює невеликі, нерегулярні кіркоподібні скупчення на скелях, деякі з них досягають 1 м в діаметрі. Вони можуть мати найрізноманітніше забарвлення.

Лише небагато видів губок водяться в прісній воді, а більшість живе в справжній морській воді і не зносить навіть щонайменшого опріснення. Для класифікації губок беруть до уваги будову скелета і розділяють їх на два класи: Вапняні губки і Рогові губки.

Більшість губок — гермафродити, і лише у небагатьох існує поділ особин на статі. Запліднення частіше відбувається статевим способом, причому зародки проходять певне коло перетворень і вільно плавають у воді у вигляді личинок. Але разом із тим у губок спостерігається і безстатеве розмноження за допомогою бруньок. Поділ у губок спостерігається дуже рідко. Деякі губки живуть окремо, інші шляхом брунькування утворюють колонії.