Ягнятник, або бородач (Gypaetus barbatus)
Належить до родини Яструбині. Досягає метра і більше завдовжки. Оперення у дорослого птаха на голові жовтувато-біле; спина, надхвістя, верхні покривні пера крил і хвіст — чорні з жовтуватими плямами на кінцях; увесь нижній бік тіла яскраво-іржаво-жовтий; по грудях проходить низка біло-жовтого пір’я з чорними плямами. Ягнятник поширений у горах Південної Європи, всієї Азії та північних берегових країн Африки.
Бородач, або ягнятник (Gypaetus barbatus), окрім Південної Європи поширений в Африці та в Азії на території до Західного Китаю. Розмах його крил досягає 250 см. Під дзьобом стирчить пасмо темного жорсткого волосоподібного пір'я. Живе осіло на скелях великих гірських масивів, не тільки живлячись падлом, але й полюючи на живу здобич, наприклад на черепах, яких розбиває об скелі.
Більше за всіх своїх побратимів, за винятком хіба одного кондора, бородатий ягнятник має право вважатися мешканцем найвищих точок гірського поясу; проте він не живе виключно в горах і не уникає долин, особливо тоді, коли без зусиль може знайти в них поживу. Він живе невеликими зграями — парами або по декілька птахів разом. Кожна пара вибирає територію на декілька верст і облітає її щодня. Години через півтори після сходу сонця обидва птахи вирушають на розвідку. Вони летять не дуже далеко один від одного уздовж найголовніших кряжів гірського хребта, огинають вершину кожної гори і гострозоро виглядають, чи не знайдеться для них чогось їстівного. Якщо помічений ягнятником предмет гідний його уваги, то обидва птахи опускаються нижче, сідають нарешті на землю і, подібно до воронів, біжать до наміченої здобичі; хода ягнятника досить гарна: він розмірено крокує, а не пристрибує. Під час своїх перельотів летить надзвичайно швидко і шумно, майже не рухаючи крилами, що надає його фігурі надзвичайно красивого вигляду. Людей він не боїться і, відшукуючи поживу, часто пролітає на відстані кількох метрів від людини. Він абсолютно байдужий до товариства собі подібних, ніколи не уникає великих хижих птахів, уживається навіть із беркутом, хоча звертає на нього стільки ж уваги, як і на решту своїх родичів. Якщо хижаки самі нападуть на нього, він не захищається, не мститься їм, а спокійно продовжує свій шлях.
Звичайну його поживу складає падло, кролики, зайці та інші дрібні ссавці, а також кістки, які він роздроблює, кидаючи з великої висоти на скелі.
Щодо розмноження ягнятника, то всіма спостерігачами встановлено, що птахи ці висиджують пташенят по декілька разів на рік. Для висиджування вони вибирають простору печеру, зазвичай за якою-небудь неприступною кам’яною стіною, але роблять вони самі гніздо чи заволодівають гніздом інших хижих птахів — ще невідомо. Висиджування починається у січні місяці, але як довго самка сидить на своєму єдиному круглому і великому яйці, ми не можемо сказати; безперечно лише, що вже в березні можна бачити молодих ягнятників, які щойно вилупилися, в Швейцарії, Італії та Північній Африці.